А що я знаю про Крим?

13.03.2024


Перед читанням постапокаліптичного роману Світлани Тараторіної «Дім солі» я спитала себе: «Ніно, що ти знаєш про Крим?» Спойлер: хотілося б більше. 

Люди, злочин та хокей

05.03.2024


”Ведмеже місто” або ж Björnstad, як він зветься в оригіналі, – дуже гарний роман насправді. Але ж який нудний, Господи. Здавалося б, немає жодного рядку, від якого ти не отримуєш якесь читацьке задоволення, але водночас загальне оповідання тягнеться і тягнеться. Повільно. Але потім темп набирає обертів. Усе приховане ллється і ллється, тільки встигай читати. І це добре. 

Трилогія, до якої бібліотекарка була не готова

13.02.2024


Якби я прочитала цю трилогію декілька років тому, то, скоріше за все, вона здалася б мені однаково страшною і нереальною, а, отже, далекою. Проте реальність після 24 лютого, а до того гібридна війна, а перед тим 300-літня українська боротьба з росією = срср = російською імперією, змінили ставлення до багатьох речей, зокрема і до тексту китайсько-американської письменниці Ребекки Кван.

Як нагодувати песика та закрити всі гештальти

02.02.2024


Це сильна історія, майстерно написана та непогано перекладена (зі всіма матюками Стівена — без пуританських пом'якшень). І зауважу, що це об'єктивна оцінка, на яку жодне хворобливе марення не вплинуло. Книгу варто читати в будь-якому стані  –  хворіти при цьому геть не обов'язково. Утім, якщо ви якраз таки хворієте або плануєте найближчим часом добряче прилягти, то за таких обставин наполегливо-таки раджу — прочитайте, вам сподобається. Це як екранізація Гаррі Поттера — під Різдво смакує особливо, але й улітку дивитися можна. 

Розповіді про комунізм з кухонь східноєвропейських жінок

29.01.2024


Беруся за книгу, яка справила дуже яскраве враження на світ ще у 90х роках. Тоді «Як ми пережили комунізм і навіть сміялися» активно перекладали, перевидавали різними мовами і навіть уводили до університетських програм. Натомість в Україні книга з’являється аж через 30 років після шаленого успіху. Ні-ні, у нас вона теж успішна й навіть приголомшлива. Але, Йосип голий, 30 років!

«Ми не сіль цієї землі, ми – її гіркий хліб». Тетяна П'янкова «Вік червоних мурах»

24.01.2024


Ця ЛітОглядка далася важко. Передусім через те, що дібрати влучні слова, які б точно й правильно описали змісти книги Тетяни Пʼянкової «Вік червоних мурах», складно. Але це лишень тому, що говорити про трагедії цілого покоління страшно. Проте пані Тетяна напрочуд смілива. Тож, будьмо сміливими й ми!

Пес Патрон. Автобіографічні спогади

16.01.2024


Кожне слово передбачає певний зміст, що в нього був закладений кимось колись (у кожного слова є деміург), але не враховує всі ті численні пертурбації, що відбудуться з ним під плином часу, передуючи його зникненню за той лінгвістичний обрій, звідки доноситься хіба що легкий запах шовкопряда.

Олександр не вгамувався: 2 частина детективної хімії

08.01.2024


Внутрішнє відчуття справедливості вимагає від мене написання огляду-продовження наступної книги з серії пригод непосидливого доктора Девіда Гантера.

Темпераментна лінгвістика

19.12.2023


«Як добре, що все скінчилося історією про горилу». Приблизно з такою думкою перегортую останню сторінку «Лінгвістики на карті світу». До цього був жвавий танок бджолиних дупок як спосіб спілкування бджілочок, і мені здавалося, що веселішого завершення цієї багатошарової оповіді просто й годі шукати.

ЛітОглядка книжки «Хімія смерті». Частина 1

15.12.2023


Мені подобається американський вираз guilty pleasure – маленька насолода, за яку може бути соромно.

Богиня з голосом смертної: донька, жінка, кохан(к)а

16.11.2023


Вітаю вас на загадковому острові Еея, що знаходиться на краю Океана. Вирушаємо стежками давньогрецької мітології, аби познайомитися з непересічною і дещо небезпечною особистістю і, о Зевсе всемогутній, ні разу не смертною.

«Академія Аматерасу» Наталії Матолінець: яке воно – життя юних богинь та богів?

26.10.2023


А чи знаєте ви, як живеться богам та богиням у сучасному світі? Де вони мешкають та навчаються, чи вміють вони кохати або дружити? Які виклики перед ними ставить Колесо Долі? І взагалі хто це – ті пихаті божества? Якщо вам так само цікаво досліджувати мітологію, як і мені, не лише за описом у старих підручниках, а і з точки зору сучасного українського пера, то я пропоную зануритися у фентезійний світ книг Наталії Матолінець, а саме прочитати роман «Академія Аматерасу».

Огляд «Танців з кістками» – проривного трилера від лікаря-анастезіолога

10.10.2023


«Танці з кістками» Андрія Сем’янківа влаштували справжню провокацію в моїй голові. З одного боку – це багатошарова історія становлення ідеального вбивці. З іншого – найгостріший саспенс (хоча критикиня Ганна Улюра його пристність там заперечує), пронизливий, моторошний, огидний, який розчиняється у трилері, фікшені та містерії заразом. До цього всього плюсується означення медичного трилера.

ЛітОглядка: Я просто писала. Писала, щоби не збожеволіти»: роман Євгенії Сенік «Бо болить»

03.10.2023


Не оминути книгу з такою назвою. Особливо в наших реаліях. А коли авторка родом із Луганської області – то й поготів. Можливо, саме тому їй, як і нам, читачам, болить? «Ця історія може змінити і Тебе, якщо Ти наважишся дослухати її до кінця», – саме так розпочинається роман нашої землячки Євгенії Сенік. Тож, якщо ви готові сміливо зазирнути не лише в середину себе, а й в спіралі історії – просимо! Ця ЛітОглядка саме для вас.

ЛітОглядка: Надійка Гербіш «Яблука війни» і «Ми живемо на краю вулкана»

06.09.2023


Говорити з дітьми про важливе іноді складно, але необхідно. І щоб полегшити цей процес, можна звернутися за допомогою до дитячої літератури. Особливо, якщо книжка «оснащена» не лише цікавою історією, а й психологічними вправами, історичною довідкою та питаннями для обговорення. І це я про книжки Надійки Гербіш «Яблука війни» та «Ми живемо на краю вулкана» від видавничо-освітнього проєкту «Портал». І хоча ці твори передусім призначені для школярів від 7 до 11 років, та, завіряю вас, дорослим теж буде не лише цікаво, а й корисно.

«Тільки не пиши мені про війну»: літоглядка про віру, буття і природу

15.07.2023


Добре, коли книжка потрапляє на бібліотечну поличку, краще – коли це збірка сучасної української поезії, вірші якої хочеться читати й перечитувати. Це я, якщо коротко, про збірку Павла Вишебаби «Тільки не пиши мені про війну», яку ми отримали від благодійного фонду «Бібліотечна країна». Але коротко писати далі не вийде, тому пристебніться, ми вирушаємо.

До Дня Луганської області: дайджест «Літературна картографія Луганщини»

02.06.2023


3 червня – День Луганської області, якій виповнюється 85 років. По-особливому це свято сприймається сьогодні, коли дім знаходиться в окупації російської армії, а ми чекаємо поки над нашими містами замайоріє синьо-жовтий прапор. Але завжди можна повернутися додому бодай подумки, у нагоді ж можуть стати твори художньої літератури. Луганщина серед цих рядків справжня: непроста, неоднорідна, але так само рідна й бажана.

Ілларіон Павлюк бачить, як вас цікавить пітьма

02.06.2023


Що може відволікти від буремних реалій сучасної України? Буремні вигадки сучасної України. Хоча чи зовсім історія Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма» така вже й фантазія? Спробуємо з’ясувати разом. У будь-якому разі книга виконує свою місію – ви не зможете відірватися від читання, бо роман комбінує в собі елементи кількох жанрів:  соціальної драми, містичного трилера та детективу. Через це «пітьма» є цікавою для читачів різних жанрів так само сильно, як пітьма – привабливою для персонажів твору.

What’s that smell? Шлейф імперії на сторінках «Культурної експансії»

18.05.2023


Збудливо чіпляю стікери ледь не на кожну сторінку. Олівець горить у руках. Я люблю нотувати, але цього разу вийшло якесь шаленство. Бурмочу собі під носа щось типу «нам треба більше таких антологій». У збірці «Культурна експансія» чотирнадцять різностихійних авторів фіксують зміни, трансформації української культури. Не гребують копирсатися у найглибших закомірках, звідки виповзає російський вплив на нашу культуру й людей, які її продукують. 

Стовп радянської пропаганди і трагічний спадок

08.05.2023


Ставлення до Дня Перемоги 9 травня зазнало суттєвих змін – пише у звітному пресрелізі Київський інститут соціалогії у квітні 2023 року. Дослідники зазначають, що далекого 2010го це «свято» було одним із найбільш важливих й очікуваніших серед українців – і йдеться про 58% населення.  Уже 2021го його популярність знизилася до 30% шанувальників. А 2023 року лишилося тільки 13% відсотків прихильних святкувати цю дату. «Менше прихильників тільки у Дня праці» – додає КМІС. 

Показано 20 з 264