Темінь. Шурхіт страхітливого лісу. Амнезія та близькість до божевілля. Образ всевидячого скляного дому. Так, це все про психологічний трилер від Рут Веа. Вступна частина книги здається розтягнутою, мов жувальна гумка. Зустрічаємо дівчину Нору, існування якої нагадує розмірене життя відлюдника. Та, здається, їй подобається такий розклад. Пише вона спокійненько тексти з дому. Бігає кожного ранку. Устигає кайфувати від лоскоту вітру та милуватися осінніми барвами.
Ми любимо книги, від яких виступають сироти, стискається у боці і пітніють долоні. Щоб аж дуже так. Ні, це не мазохізм. Це жага до правди і чесності перед читачем. Чи знайшли ми щирість? Киваємо ствердно. Повість Андрія Бондарчука «Уклін ангелу» про дійсні події, які відбувалися в Україні в 30-х і 40-х роках минулого століття. Це книга більше, ніж про голод. Вона про те, що живе всередині нас, щось лихе, а часом полохливе, як мале кошеня.
Пам’ятаєте своє дитинство? Ганяєш на велосипеді, маєш постійний запас грошей – листя з дерева, об’їдаєшся шовковицею і зеленими абрикосами. А ще бігаєш, дурієш і хутко біжиш додому, бо кличуть на вечерю. Ех-х-х… Але інколи спогади надто болючі, а реальність – коле під лопаткою. От і герой роману Ніла Ґеймана «Океан у кінці вулиці» повертається у дім дитинства. Однак не все так просто.
«Звичайний день», – кажу я собі майже щовечора, замислюючись, як він пройшов. Але, звичайний може стати особливим у будь-якому сенсі: чи то приємні новини, або ж навпаки. Так сталося із містером Лі з книги Селесте Інґ «Несказане». Він думав, що то був звичайний вівторок... Проте того дня його життя змінилося. Як саме? Слухайте у невеликому уривку із книги і читайте далі.
Книга завжди часто містить привабливі атрибути, такі собі заклики «прочитайте мене, бо отака я крута». Це може бути позначка «Лауреат Пулітцерівської премії», приємний відгук Стівена Кінга, де він каже, що книга ця є справжньою рідкістю, бо зринає подібне диво не більше п’яти разів на десятиліття. Ще напевно зацікавить діловита постава самої авторки – винуватиці отієї самої письменницької сенсації. Це Донна Тартт.
Як воно – жити в ідеальному місті? З його культурою, звичаями, менталітетом… Не знаєте? І я не знаю. Мабуть, як і завжди треба спочатку призвичаїтись, знайти квартиру, як-от це зробила Мія зі своєю донькою Перлино з роману Селести Інг. І вже тоді розкриється вся ідеальність міста. А ви також можете прослухати, у чому та ідеальність, і не забувайте читати далі.
Фрагмент дня – це щотижнева аудіочиталка, де збираємо уривки особливих творів українських та іноземних авторів. Кожен фрагмент – це певний настрій, вихоплений з книги і зафіксований голосом бібліотекаря. Голос, до слова, приємний і мотивувальний.
Детективи змушують вас не відривати очей від книги? Мучитеся, доки не знайдете виходу з лабіринту загадок? Тоді пропоную познайомитися ближче з кривавими таємницями «Ляльки» Даніеля Коула. Адже вона точно знає, як заінтригувати.
Нехай йому грець! Війна – найпаскудніша річ у житті людини, родини і нації. І світу теж. Ганебна штука, яка ламає моральний хребет, що аж очі вилазять від болю. Найбільша катастрофа, яка сталася із нами – Друга світова війна. Узагальнено 60 країн учасниць, 50 мільйонів жертв. Саме про цю сторінку історії роман Галини Горицької «Церква Святого Джеймса Бонда та інші вороги».
Критично-ласкавий огляд роману «Правда про справу Гаррі Квеберта» належить подружжю Букреєвих. То Оля і Олександр. Вони разом читали книгу Жоеля Дікера і майже водночас написали відгук. Третій бібліотекар уже встиг почитати обидва тексти і сміливо заявляє, що, на перший погляд, ця книга, неначе детективна чурчхела, – доїдаєш і захопливо виколупуєш горішки із зубів. Але краще вже почитайте огляд самі.
«Я буду румунським Сталіним», – серйозно говорить десятирічний хлопчик. На це його сестра голосно регоче. А потім звинувачує шевця, у якого її брат навчається. Забив дурницями голову хлопцю. Мине десяток років і ця дитина дорівняється до «Батька народів». І стане ще одним кривавим диктатором в історії людства. Ніколае Чаушеску, Великий будівничий нації, великий вбивця румунського народу.
Село Туптали і Київ. Там відбувається справжній екшн, у якому задіяні «мафія» дідів, бабуся Єва Красна Ружа, гіпертрофовані столичні коханці і багатії та щіпка божевілля різних поколінь.
Юна Ізабель Річардсон спалила свій будинок, і зникла. Ця подія ще довго не забудеться в Шейкер-гайтcі. Шейкер – таке собі ідеальне містечко для ідеальних людей, в якому, ну звісно ж, усі мріють жити. Про пожежу говоритимуть без особливого подиву. Скажуть − вона ж несповна розуму, та Ізі, чого ще чекати!
Зупиніться на хвильку й віддайтеся міркуванням. А чом би не про протестантизм, а? «Небезпечна ідея християнства» Алістера Макграта вагою один кілограм розкаже докладну історію про революцію протестантизму. Ба більше, охопить чималий часовий пласт – від XVI до XXI століття. Хвилювало, щоб під таким натиском гігантського академічного тексту в мене відверто не розв’язався пупок. Але спокійний погляд та пустотливі кучері Мартіна Лютера на обкладинці додали сил і впевненості.
Друга світова стала найбільшою війною в історії людства. У війні взяло участь понад 60 країн. Загальні людські втрати оцінюються від 50 до 80 мільйонів осіб. Ніколи до цього історія не знала війни з такою кількістю жертв. Друга світова війна відзначилася численними масовими вбивствами і злочинами проти людяності.
Вона стоїть на полиці й дивиться мені в душу. Книжка, яка прочитала мої думки. І відкрила очі на дещо. І розсмішила. Словом, Олександра Райнварт, рекламниця, розповідає, як вдається вижити у світі, де всі від тебе щось хочуть. Було ж таке, коли хочеться зазирнути людині в її безсоромні очиська й сказати: «Та пішов/пішла ти»? Частенько. Але що зупиняє зробити це?
Намагаюся поєднати частинки пазлу і розумію, що не всі вони твердо тримаються на своєму місці. Стараюся виправдати об’єм тексту і суб’єктивно відчуваю, що там багатенько зайвих сторінок, без яких історія нічого б не втратила. Сприйняття мінливого настрою сюжету декілька разів коливалося від думки «Те, що треба!» до − «Господи, навіщо я це читаю?». Це ніби гра з пошуку перлин під товщею води.
За задумом мого волевиявлення, усе мало бути зовсім по-іншому. Хіба так складно сьогодні пройнятися антиутопією, пополоскати розум у її штучних водоймах, гортати сторіночки з думкою «Ай автор, який молодчина! Як знав, як знав!». Типу, мусило б подіяти. Але проймання не трапилося. Хіба що наприкінці. Та й то зарано про нього говорити.
Oлeкcaндp Миxeд – видатний письменник сучасності, куpaтop миcтeцькиx пpoєктiв. Aвтop сімох книг, серед яких − « „Я змішаю твою кров із вугіллям“. Зрозуміти український Схід». Його книги «Acтpa» тa «Пoнтиїзм» увiйшли дo cпиcкiв пpeмiї «Книгa poку BBC», a мультимедійний проєкт «Амнезія project: відкрита платформа», увійшов до сімки найкращих у світі. Нам пощастило поспілкуватися з паном Олександром і дізнатися відповіді на декілька питань.
Пекельний день, і не тому, що літо. 22 червня 1941 року загострилася Друга світова війна з початком німецько-радянської. Це були наймасштабніші бої у воєнній історії ХХ століття. Україна з-поміж усіх країн світу зазнала тоді найбільших втрат.