Якби я прочитала цю трилогію декілька років тому, то, скоріше за все, вона здалася б мені однаково страшною і нереальною, а, отже, далекою.

Проте реальність після 24 лютого, а до того гібридна війна, а перед тим 300-літня українська боротьба з росією = срср = російською імперією, змінили ставлення до багатьох речей, зокрема і до тексту китайсько-американської письменниці Ребекки Кван.

На хвилиночку, список-застереження, з яким маєте обов’язково ознайомитися перед читанням, бо ЦЕ ВСЕ трапляється в книгах циклу: 

війна, вживання наркотиків, самопошкодження, расизм, мізогінія, геноцид, насилля, жорстоке поводження з тваринами, тортури, вбивства дітей і дорослих, зґвалтування, каліцтво, експерименти над людьми.

Я не була до цього готова, навіть попри те, що звідусіль букнетом ширилися думки, що «Макова війна» може тригернути. Тому маю обов’язок попередити вас, книгошукачі: якщо почуваєтеся фізично та ментально в безпеці й готові до страшної реальності історії, то сміливо беріться за «Макову війну». Інакше ж – відкладіть до кращих часів.

А я почну свою ЛітОглядку.

Трилогія «Макова війна» розповідає про Фан Жунінь, дівчину-сироту з сільськогосподарської провінції в імперії Нікань. Жинь проти волі змушують вийти заміж, але персонажка прагне іншої долі, тому робить неймовірне – складає іспит до Сінеґардської академії — елітної військової школи в столиці Імперії.

І, здається, ми читаємо своєрідну інтерпретацію Гаррі Поттера, щоправда більш жорстоку. Але там є і “Герміона” в чоловічому обличчі, і навіть “Драко Мелфой”, який перетворює життя Жинь на пекло.

Спойлер: навчання і студентські будні тривають недовго – починається чергова Макові війна, а колишні учні стають солдатами. І хто б міг тоді подумати, що колись вірні друзі згодом зустрінуться в бою з різних боків барикад, а найзапекліший ворог захищатиме твою спину.

Окрім цієї сюжетної лінії маємо іншу – фентезійну. Під час навчання Жинь дізнається про мистецтво шаманізму, яке дає змогу людям ставати провідниками богів. Це така собі суперсила, надприродний скіл. Проте все на світі має свою ціну і дар шамінізму не виняток. Як гадаєте, як швидко Жинь виявить здібності до такого виду магії та чим вона пожертвує заради цього?

Далі – уся трилогія – це історія про війну: нескінченну та заплутану, де ніколи не знаєш наперед, хто є справжнім ворогом, а хто тримається за власні інтереси (поки вигідно).

Хочу виокремити декілька складових, без яких ця історія, як на мене, не була б такою вдалою.

Сильна героїня: еволюція чи деградація?

Жинь торувала свій шлях кров’ю та потом. Це не мерісьюшна персонажка, а людина сильної волі та непростої вдачі. Як вам таке: щоб урівняти свої шанси з привілейованими дітьми місцевої знаті в Академії, дівчина вирішує позбутися власної матки, аби не мати місячних, а, отже, бути завжди «напоготові».

Дівчина, як і Ар’я Старк, пам’ятає тих, хто її скривдив. Тому не дивно, що її бог – Фенікс – живиться гнівом та помстою. Жинь бачить ту реальність, в якій живе її країна, і всіма силами намагається це змінити. Чи вдалося зробити неможливе? Так! Але чи цього достатньо?

Китайська мітологія

Неперевершене поєднання реальної історії Китаю та мітологічних традиції цього народу робить сюжет неймовірно захопливим і динамічним. Прикметно, авторка зауважує, що цьому сприяв мультсеріал «Аватар: Останній Захисник». Але, звісно, в трилогії Р. Кван все набагато темніше.

Неочікувані сюжетні повороти

Ці книги не про щасливий фінал, не про ідеальних героїв та легкі перемоги. Навіть якщо здається, нібито Жинь отримала відповіді та усвідомила «ху із ху», то за декілька сторінок ситуація може змінитися. А якщо союзники перемагають у черговому бою, то через розділ чекайте на протилежне. Якщо б емоційні гойдалки були книгою, то саме трилогією Ребекки Кван! 

Письменниця не романтизує війну, а чесно показує її найгірші прояви. Герої не просто представники «сірої» моралі, вони – найсіріші з усіх можливих, без винятків. Авторка не шкодує своїх героїв, тому дехто з них помирає, не дійшовши до кінця історії. Але це життя, навіть якщо воно художньо-літературне-фентезійне.

Історія та політика

Події трилогії відбуваються в стародавньому Китаї, проте письменниця брала за основу події з Другої китайсько-японської війни, описаній у «Маковій війні», а також із Громадянської війни в Китаї, що відчутно в «Республіці Дракона» і «Полум’яному бозі».

На прикладі Китаю 20 століття Ребекка Кван демонструє, що історія зраджує навіть переможців, а про переможених не залишає навіть згадки. І що прикро: у майбутньому діти вчитимуть «героїчний» вчинок великого імператора, хоча насправді все це суцільна брехня, під якою приховане криваве знищення цілого народу. Знайомо, чи не так?

Через боротьбу політичних сил в Нікані не лише не вирішуються проблеми держави, а й гіршає найбільш вразливим – громадянам, які опиняються в лещатах обставин, на які, на жаль, не можуть вплинути.

Є ще один пункт, але його навіть подумки внести в якийсь топ стає фізично важко. Та маю згадати і його.

Це розділ, який авторка жодного разу після написання не перечитувала. І якщо б не сталося Бучі, Ірпеня, Маріуполя та Ізюма, то, можливо, я б і не повірила в подібні звірства. Але цей розділ написаний під враженням від Нанкінського інциденту або ж Нанкінської різанини.  Ідеться про серію масових вбивств, зґвалтувань та інших злочинів, скоєних японськими військовими під час Другої Японо-Китайської війни в Нанкіні 1937 року.

Ці сторінки, наче дементори, висмоктали всі соки радості не лише з книги, а й із мене. 

Попри це, «Макова війна» – майстерно написана історія, персонажі якої змушують їх або ненавидіти, або сильно за них вболівати. Книга, яка змінює, зриває маски та силоміць демонструє тобі найгірше, що є всередині нас. Але якщо про це не згадувати, то можна й забути, якими страшними можуть бути люди. І ми, як ніхто інший, маємо пам’ятати, якою надвеликою є ціна забуття власної історії.