Імерсивна антилекція за темою радянського союзу от-от почнеться. Залишається лише нарізати ковбасу та ніжно прикрити нею хлібчик.

І от ми в імерсивному колі. Глибокий вдих. Занурення.

Учасники антилекції – і ті, хто жив у срср, і молодь –  нанизують власні асоціації з тим часом: паради, піонери, черги за продуктами, газованка, дешева ковбаса, комсомол, «сухий закон», колгосп, табори для дітей і «табори для дорослих» тощо. Тобто самі починають заглиблюватися у власні спогади, сприйняття, будувати антилекцію за рахунок відчуттів, оцінок, суджень, заперечень, згадувань історій, переказів від своїх батьків, дідусів, бабусь, знайомих.

На екрані показуємо результати власного опитування про міфи/не міфи срср. Проводили його не так давно серед підписників у фейсбуці. Більшість віднесла до міфів тогочасну «найкращу» систему охорону здоров’я, гумки з лезом від злісних капіталістів-іноземців, високі зарплати, свободу віросповідання, вільні закордонні мандри.

Найбільш експресивно учасники антилекції обговорювали теми напівпустих прилавків продовольчих магазинів, різноманіття харчової продукції, зокрема худеньких обпатраних синіх кур та кильку з хеком, систему охорони здоров’я, путівки на відпочинок. Про сушених комарів у трилітровій банці для здачі до аптеки за винагороду не чули ні фейсбук-респонденти, ні учасники імерсивної зустрічі.

Фоторефлексії: гості дивляться та коментують різні зафіксовані кадри з 70 – 80-х років. От жіночки у високих гумових чоботях замішують цемент, а он втомлений чоловік спить біля черги до вино-горілчаного магазину. Як мило, продавчиня  викладає у незатійливу геометричну фігуру консерви до пустого холодильника. А ось і легендарне прохання, яке зустрічає кожного покупця – «предъявите документ».

Чому захотіли провести таку антилекцію? Перше – нас надихнули на неї результати дослідження соціологічної групи «Рейтинг» у 2017 році. Тоді з’ясували, що 30% українців сумують за срср. На Луганщині таких людей 42%. Ще б пак, про це варто поговорити. А особливо напередодні Дня Незалежності Україні.

Друге – показати новий формат дискусії, який, попри вибухонебезпечну тему, дозволить людям поспілкуватися щиро, без гнівних висловлювань, нарікань.

Третє – через переконання, що це стосується не лише тогочасних свідків, а й молоді, тому і надумали вислухати різновікову авдиторію. Бо синдром «Тогда было лучше» аж ніяк не об’єднує, а формує спільне дно, що давно перетворилося на могильник пережитків минулого.

Дякуємо всім нашим гостям за відвертість, повагу та довіру!

Прес-центр Good library