Насильство, суспільство, закони, порядки, занепад –  що ще можна вкинути до найфірмовішого супчика, у якому клекоче людство? Чоловіче тріо – Дуґлас Норт, Джон Волліс та Барі Вайнґест – майстерно подають рецепт усієї тієї баламутини, аналізуючи витоки суспільного ладу,  економічного хисту, їхній перебіг та занепад у книзі «Насильство та суспільні порядки». 

Насильство. Поки жодному суспільству не вдалося розв’язати проблему цього підступного явища. А от використати його на користь… Цю вправність воліє вдосконалювати чи не кожна держава. Автори книги міркують про різні ступені контролю над насильством, що є ключовим засобом підтримання соціального порядку. Грубо кажучи, ідеться про стримування насильства за допомогою насильства. Нічогенькі правила гри вихором припадають до душі людству. Тільки-от іноді застосування таких правил виходило з ладу. Так, у декого були явні проблеми з трактуванням позиції «насильство задля порядку». Що ж поробиш… Суспільство з часом зростає, а з ним підвищується і рівень «спеціалізації» на насильстві, якому (отут глухий кут) треба якось давати раду. 

Книга докладно розрізняє природні держави та суспільства відкритого доступу. Перші – самі створюють інтереси і самі ж ними маніпулюють, а ще вважаються майстрами з фізичного порядку задля приборкування насильства. Тобто пропагують устрій обмеженого доступу. Другі – прихильники внутрішнього миру, що досягається за допомогою «добротворного кола». Що воно таке? Якщо вже дуже коротко, то говориться про зв’язок насильства з відкритим доступом. Та грець із цим! Ми що, схожі на людей, котрі шукають легких шляхів? Покопошімося трохи у трясовинні. 1. Політика – це типу хореограф пари «я і насильство», лише вона вирішує, наскільки міцно ми можемо притиснутися до одне одного, або ж зробити вражаючий трюк з аргентинського танго. 2. Усеосяжна відкритість – велкам ту економіка, соціум та політична система. 3. Конкуруй розумно: це в контексті вірогідних заборон на насильство у конкуренції, що лише підживлює загальну економічну та соціальну відкритість і доступність. 3. Заборону маєш – суд не оминаєш: вас усе одно контролюють. 4. Відкритий доступ – підтримка конкуренції. 

Природні держави теж, до речі, вирізняються особливими підходами до, наприклад, проблеми наступності лідерської думки. Відзначився в історії Стародавній Рим. Була собі доброчесна Лукреція – дружина римського патриція Луція Тарквінія Коллантина. Зґвалтував її неблагочестивий Секст – син царя Тарквінія Гордого. Родичі Лукреції заприсяглися помститися царю та сину. Прибули до Риму, вигнали Гордого разом синами, а от престол не посіли. Вирішили потішитися лише посадою консулів. Отож, чоловік обезчещеної Лукреції Тарквіній Коллантин та її родич Юній Брут уклали з римським Сенатом угоду: щороку той мусить переобирати консулів з-поміж патриціїв. Чинність нового інституту закріпили. Як саме? А після закінчення року першовідкривачі нового порядку з честю покинули свої посади. От вам й історія народження консульства в Римі. І подібних історій у книжці траплятиметься безліч. 

Так уже повелося, що тільки 25 країн світу належать до порядку відкритого доступу. Тому саме ці країни є економічно й політично успішними. Більшість же країн належать до природних держав, недолік яких – згрубілість системи та безпорадне поклоніння завданням минулого. А все тому, що кишка затонка протистояти викликам сучасного світу. 
Загалом, книга наповнена соціальною філософією, історією, аналітичними роздумами та обґрунтованою політично-економічною теорією. Дизайнерське рішення в оформленні книги теж дуже потішило – відразу ощасливлюють очі наші ріднісінькі корпоративні кольори. Червоний, білий і зовсім трохи чорного забарвлюють палітурку. Дяка виданню за несвідому приємність smiley.

А книжечка, тим часом, вас уже чекає!

Цьомки-бомки cheeky.