Огляд сайтів публічних бібліотек Луганської області, або Як не зіпсувати свій імідж у медіа-просторі: неупереджений погляд на проблему дизайнера і бібліотекаря

Дизайнер:

Бувають завдання, вирішення яких вимагає від людини надзвичайного напруження волі та самопожертви. Завдання, що несуть у собі труднощі гуманітарного спрямування.

Багато письменників, розмірковуючи про свою творчість, іноді висловлюють думку, що немає для людини, яка пише, нічого страшнішого і моторнішого (але заразом і привабливого), ніж порожній білий аркуш.

Письменники і кращі за мене говорили не раз про мовчазний виклик, який кидає їм цей пустий, нічим не заповнений простір, і Бог знає, скількох з них він залякав так, що вони замовкли, не маючи сил більше писати

(Стівен Кінг).

Порожнеча нестерпна для людини. Так, я не письменник і навіть не журналіст, але й мені час від часу здається, що білий простір мого блокнотика дивиться на мене якось дуже вже зухвало. Як майжесправжнійдизайнер я навчився боротися з порожнечею. Але не як публіцист або як там взагалі можна охарактеризувати мою поточну діяльність? Оглядач дна? Той, хто дивиться у безодню?

Та це й неважливо. Важливо лише те, що образ цього паперу у мене міцно асоціюється не тільки з письменством, але й з початком практично будь-якого нового заняття. Чи то переїзд до нового міста, зав’язка/розв’язка стосунків, революція або проходження ЛКК. Але ось тільки це завдання, що безапеляційно було поставлене ​​переді мною безжальним директором (доброї душі Світлана Анатоліївна Моісєєва, вона ж бібліотекар), викликає у серці образ не білосніжно-нахабного порожнього і незаповненого простору чистого аркуша, сповненого яскравим сяйвом передчуття містичного акту творення, а лише ніцшеанську темряву. Хтонічний морок Лавкрафта. Тентаклі несмаку. Вистава макабричного театру Содому і Гоморри. Аромати страху і відчаю. Іншими словами, образ громадського туалету на залізничній станції Сватового. Приємного мало та й ніякого проблиску надії на краще.

А завдання моє, про яке я так докладно пишу, − написати огляд сайтів публічних бібліотек Луганської області. А завдання Світлани Анатоліївни, улюблений кінообраз якої Дарт Вейдер, а фаворитний літературний герой – Саурон (і це не жарт!) –  не дати мені все-таки піти в нетрі ефемерних міркувань про безглуздість буття, ось тому і тут, і там ви будете бачити її безцінні зауваження як на адресу сайтів, так і в мою адресу власне кажучи.

Що ж, як би там не було, а так як допомоги мені чекати нізвідки і на дворі злий лютень – значить цілком вдалий час для зустрічі з жахливими тварюками, що зачаїлися на сторінках сайтів бібліотек, здавалося б, нешкідливих.

Складність навіть не в тому, щоб почати роботу або зуміти не з’їхати з глузду під час її завдання, виконання. Ні, складність у тому, що у мене немає ні найменшої ідеї, як зуміти не зірватися на істеричні крики про те, що побачене і прочитане на згаданих уже сайтах, − суть морок і втілення чистого зла, що як і Воно прибуло до нас на Землю звідкись Ззовні. Ззовні здорового глузду. Прибуло, щоб пожирати розум людей, придушувати і харчуватися тим страхом, що викликають вони в душі того, хто наважиться побачити їх, погано зверстані сторінки зубожілих бібліосайтиків.

Бібліотекар:

Насправді не все так трагічно, як здається шановному дизайнеру, але що дійсно засмучує мене в цій ситуації, так це те, що на тему важливості представлення своєї роботи через сайт ми говорили з директорами бібліотек акурат 2 роки тому, і навіть тренінги та консультації проводили, а результат якийсь сумний. Мінус нам, як методичному центру.

Дизайнер:

У цьому огляді мова піде лише про ті бібліотеки, що, по-перше, знаходяться по цей бік Лінії Добра і, по-друге, або скажено гарні, або неперевершені у своєму занепаді.

 

Чудовисько Кремінної

І тут, я %censored%, гублюся у тому, з чого почати! Сайт побудований на платформі Ucoz’а, − платформі, яка перестала бути легкотравною ще років десять тому. Загалом на цьому можна б і закінчити з оглядом Кремінської бібліотеки, але боюся, що доброї душі директор таким оглядом буде незадоволений, тому мушу продовжувати.

Головна сторінка зустрічає чехардою кривих шрифтів, разджипеженими картинками, застарілими іконками соцмереж, завитками і обкуреною совою (образ сови, як символ знань і мудрості, це так нестандартно!). Господи, хто використовує шрифт Comic Sans і Monotype Corsiva на Головній і взагалі? Жахливе розташування інформаційних блоків, які не симетричні та хаотичні настільки, наскільки хаотичними і нескладними можуть бути думки обдовбаного аспірином айтішника з дев’яностих.

Кожна сторінка, немов творіння Воргола з якогось альтернативного всесвіту, де WordArt прирівняний до десігну (про те, хто такий Воргол ви можете прочитати в огляді моєї колеги − Юлії), − постійна низка змін розмірів текстових блоків, шрифтів і їх накреслень, а також колір – блакитний, червоний, жовтий, −  будь-який, котрий душа забажає (хоча швидше не забажає)!

А окрім того, сотні помилок, прекрасне володіння англійською ( "fasebook", "evro 2012", "USB Flasn", "CDR"). Найактуальніша інформація, наприклад, це запис інформації на дискети (куди там Arch зі своїми 320ТБ) або пропозиція підписатися на їхні сторінки в ОК або ВК (а плювати нам на указ Президента про введення санкцій проти Mail.Ru Group). І навіть – «безкоштовно та з нашою допомогою розробити своє портфоліо» (що там в Інтернеті робить Behance?)

Бібліотекар:

О, ні – посилання на ОК і ВК! Шановні колеги з Кремінної, ми ж були у вас з тренінгом з медіа-грамотності та інформаційної безпеки і говорили про те, чому потрапили під санкції Mail.Group. І справа не тільки в тому, що ми посварилися з РФ, а й в економіці країни. Ну як же так?

Дизайнер:

Коротше, вердикт: все застаріло, ніякої няшності.

Бажаємо їм всього того ж оригінального, що бажають їм їхні три читача в Гостьовій Книзі: творчих успіхів!

 

Попаснянська бібліотека

Усе досить погано, адже сайт побудований на застарілій платформі, яку давно ніхто не використовує (at.ua –  та ж Ucoz, так-так). Головна сторінка більш-менш акуратна, принаймні «гармонійна».

З хорошого:  не вихваляються своїми мега-паблосами у ВК і ОК (взагалі відсутність їхньої активності в цих соціальних мережах дуже навіть радує). Помилок не сотні, все грамотно, начебто.

Якусь млість душі викликає сторінка «Пам’ятники м. Попасна», що становить собою перелік братських могил. 34 пункти з 34. Не те, щоб це було якось уже й погано, але сама подача матеріалу – вкрай дивна. Туристична цінність статті сумнівна.

Але ще яскравішою, ще кращою є сторінка з гордою назвою «Календар пам’ятних дат м. Попасна», де в переліку дат та імен присутні безліч записів, присвячених створенню перших комуністичних осередків, що загалом було характерним явищем для 1917 – 1919 рр., але дивним є, наприклад, те, що в цьому календарі велече-е-е-е-зний пробіл між 1985 і 1997 роками. Тобто Попасна, якщо хто не знав, зі складу СРСР не виходила і взагалі історія міста припинилася в 2008. Що ж, ну ок.

Узагалі сайт не такий вже й поганий, хоча його і НЕОБХІДНО ВИДАЛИТИ. Видно, що адміністратор, ким би він не був, стежить за своєю мертвонародженою дитиною. Практично всі рубрики оновлюються регулярно і жаху не викликають (захоплення не викликають теж, але іноді нейтральні почуття відносно до чого-небудь не такі вже й погані).

Бібліотекар:

Пам’ятаю, я робила огляд сайтів наших публічних бібліотек ще десь у році 2008 році. І тоді Попаснянська ЦБС була навіть у лідерах і отримувала схвальні епітети від нас як методичного центру. Відтоді нічого не змінилося... на сайті. Шановні, за вікном 2018 рік. Забудьте про свої минулі заслуги, у ЛОУНБ теж був чудовий сайт у ті часи, але в 2014 році вже було зрозуміло, що він безнадійно застарів. Довелося міняти, як би боляче нам не було.

Дизайнер:

Так от, дівчатка й хлопчики з Попасної, якщо ви це читаєте, − просто видаліть до біса свій сайт і зробіть новий, агась? Усе у вас буде добре.

 

Новопсковська краса

А тут все досить добре і пристойно. Платформа не Ucoz’а, а цілком собі такий православненький Weebly. Усе акуратно, чистенько навіть.

Хлоп’яточки навіть забацали собі логотип і вигадали назву альтернативному смутному «Новопсковська централізована бібліотечна система» − NovoLibrary.

Правда з графічним дизайном у них все ДУЖЕ ПОГАНО.

Кількість помилок, ляпсусів і непорозумінь зведено до прийнятного мінімуму. Новини оновлюються, є все, що потрібно і навіть те, що особливо і не потрібно. Але ок, нехай.

Бібліотекар:

Дизайнер бухтить, як завжди, і шукає бліх навіть там, де не треба. Але це свій через мерзопакісний характер та гіпертрофований перфекціонізм у сприйнятті світу.  Отож, пробачмо його. Колеги з Новопскова, у вас чудовий сайт, так тримати!

Дизайнер:

Вердикт: норм.

 

Станично-Луганська вакханілія

Не хочу нічого писати, просто подивіться на скріншот їхньої Головної сторінки. Навіщо щось додавати?

Блокувальник реклами я відключив спеціально, для кращого ефекту.

Тут все настільки погано, що навіть пропозиція «Роздягни крихітку» починає здаватися привабливішою.

Бібліотекар:

До речі, про крихіток і подібних їй: цікаво, колеги, вас дійсно не напружує наявність юкозівської вульгарної реклами на сайтах ваших бібліотек, які ніби типу повинні сіяти розумне, добре, вічне…?

Дизайнер:

Любо ж як!

Коротко кажучи,  – жах та й годі, хоч зараз розташовуйте в Головній палаті мір і ваг.

Сайт мертвий уже роки зо три, нового немає і схоже на те, що  Станично-Луганська ЦБС такий створювати не планує. Добре, що сайт загнувся, але жахливо, що він не був знищений.

Бібліотекар:

Реально, колеги, краще його видалити і сконцентруватися на роботі в соцмережах. Вірю, у вас зараз просто немає звідки взяти фахівців на підтримку і створення адекватного веб-сайту. Тут як раз той випадок, коли краще ніяк, ніж абияк.

 

Старобільськ без прикрас

Сайт викликає суперечливі почуття: хочеться чи то застрелитися, чи то застрелити тих, хто відповідальний за його модерацію. Трагікомедія з присмаком тліну.

Ну, ви розумієте.

У вашій бібліотеці я хотів би прочитати «Краще Інтернет!» і «більше радянських книг», звичайно ж.

Коли дівчатка дорослішають… «Емм… Що?».

В – Верстання (і література придатна, і реклама відповідна; історія міст УРСР і причина простатиту – якийсь взаємозв’язок, мабуть, знайти можна).

Зате народ вчиться робити дизайн афіш. Не так, щоб було добре, але прогрес помітний. Молодці. Сайт тільки видаліть, БУДЬ ЛАСКА, змилуйтесь над людством!

Що стосується того, які тексти опубліковані на сайті – леле, там теж весело.

Як і календар знаменних дат у Попасній, історія бібліотеки обривається раптово. Остання значна для них дата була в 1948 році.

Процитую один абзац з «історії»:

«Після звільнення Старобільська від загарбників в місті відразу ж гостинно відчинила свої двері міська бібліотека…», – так у 1946 році писала «Ворошиловградська правда».  По місту швидко розійшлась звістка про роботу «Ленінки», так її називали люди. Крім дорослих, бібліотека обслуговувала і дітей. В цьому ж році вона стала називатися міською. Протягом кількох років бібліотека була єдиною і місті. Не було опалення і світла, тому робочій день тривав з 8.00 до 16.00 годин.

Нічого особливого, здавалося б, поки не подивишся на їхній нинішній графік роботи: 8:00 до 17:00. Як мало змінилося після холодного і темного 1946 року!

Навіть не можу висловити свою любов до цього тексту. Ця логіка! – побачив у воді колоду, − звичайно ж, вона пов’язана з купцем Миколою Олексійовичем Кожуховим.

Такого там багато. Погортайте сайт, у глибинах його архіву приховано багато.

Бібліотекар:

Як би все різко не звучало з вуст дизайнера, але – це правда, на жаль! Контент величезний. Вірю, що шкода видаляти, тому що багато витрачено сил. Але, крім вас, його читають й інші люди. Або приводите увесь зміст до відповідної форми для статусу бібліотеки, або –  дійсно так, див. вердикт дизайнера.

Дизайнер:

Вердикт: видалити все. Почати заново.

Чудеса Троїцького

Хіба цей сайт не прекрасний? Прекрасний.

Такими або на зразок таких повинні бути всі сайти в цьому огляді. Сучасними, не перевантаженими зайвою інформацією, з витриманою кольоровою гамою, з почуттям смаку й все таке.

Істотний мінус, який впадає в очі – це мертвий СММ-ник, який, судячи з дати останньої публікації, помер десь у листопаді 2017 го. Що ж, буває.

А ще трохи бентежить, що новини, нехай і торішні, написані різними мовами. Легкий дисонанс, так би мовити. Що там новини, навіть елементи архітектури сайту й ті, підписані, то російською, то українською. Ну, таке.

Крім того, переглядаючи сторінки розділів і підрозділів, впадає в око деяка недоглянутість. Десь крива картинка, десь шматок тексту нерівний тощо.

Бібліотекар:

Знову дизайнер включив перфекціоніста 4-го рівня. Нічого такого особисто мені в очі не впадає, тим більше сайт з адаптивним дизайном – підібрати абсолютно під всі екрани завдання складне. Не знаю, на чому дивився ваш сайт дизайнер, у мене все виглядає пристойно. Занудство, звичайно, наше все, але в даному випадку я дизайн оцінюю на 100 балів.

Дизайнер:

І ще, задля чого розміщувати іконку Гугол + поруч з «Увійти», якщо при переході за посиланням нічого не відкривається?

А ще я вважаю за необхідне показати вам рондомний скріншот зі старої версії сайту, щоб ви розуміли ЯКИЙ шлях пройшли співробітники Троїцької бібліотеки. Побачте ж, що було і порівняйте з тим, що стало. Вони впоралися, вони змогли. А вам, що, слабо?

Вердикт: молодці, так тримати. Знайдіть адміністратора сайту. Пожвавите роботу. Уже ж, наче, не листопад 2017 року.

 

Няші

О, Лисичанську, очей моїх насолода! Крапелька краси і гармонії в усьому цьому морі безумства. Подивіться на цю лисичку, милий логотип, який вони навіть зафігачилі в favicon, –  єдині серед усіх! І вибір платформи – мімімі. Пішли торованою доріжкою бібліотечних сайтів на WordPress. Усе акуратно, мило і не пригнічує.

Ні, звичайно, він не ідеальний, є помилки, є проблеми, є зауваження з оформлення, але! – згадайте все, що ви бачили до цього і спробуйте сказати на адресу Лисичанська хоч одне погане слово!

Присутнє почуття гумору, адміністратор працює оперативно (зв’язувався з ним перед написанням огляду; указав на деякі грубі помилки, які були миттєво виправлені!).

Що там про них говорити, просто погортайте їхню сторінку, погортайте сторінки інших бібліотек, погортайте Лисичанськ ще разочокі зробіть висновки самостійно.

Вердикт: дві премії цим панам!

Бібліотекар:

+100 від мене. Ви круті!

 

Рубіжанське… щось таке

Що ж, пора повертатися до каламутних вод. На черзі Рубіжанська ЦБС ім. Горького (хз хто це).

Що про них можна сказати? Гарного, поганого?

Сайт на narod.ru. Так-так!

Інформаційна складова, знову-таки, начебто в порядку, але все інше: оформлення, платформа, естетична цінність – без коментарів.

Вердикт: видалити, створити новий сайт

Бібліотекар:

Створювати новий сайт можна зі старим контентом – там (у контенті) дійсно все досить пристойно, але сама розробка застаріла ще років 10 тому.

 

Сєвєродонецькі

Зустрічає нас, вже традиційно, Ucoz. З усіма своїми принадами (роздягни крихітку!)

Кумедно, але розділи підписані то російською, то українською.

У дизайні теж хлюпаються, зате пам’ятають перше лютого і ось це все.

Загалом сайт сумовитий до неподобства. Купа текстів, не зрозуміло, за якою системою розподілені розділи та підрозділи, феєричних фейлів не спостерігається (можливо, десь там вони і є, але шукати їх сил вже немає, усе одно вердикт – спойлер – видалити до біса), помилки й огріхи в кількості не критичній.

Бібліотекар:

Та ж ситуація, що і в Попасній. Сайт часів 2008 року, пам’ятається мені, він навіть був переможцем обласних конкурсів бібліотечних сайтів. Але це було 10 років, тому, давайте, колеги, рухатися у ногу з часом.

Дизайнер:

Вердикт: якщо ви не помітили спойлеру рядком вище, – видалити. Створити новий сайт з нормальним оформленням на нормальної платформі.

Мало не забув, помити полонянку можна ще й на сайті Сєвєродонецької дитячої бібліотеки.

А ось на сайті юнацької бібліотеки, згаданого вже міста, нікого помити не вдасться. На жаль, на жаль.

Юрли соцмереж імпонують, так.

Хоча сайт від цього кращим не стає. Зроблено на nethouse.ru – теж не найкращий вибір.

Отож, сайт цієї бібліотеки теж варто видалити. Усім дійсно від цього буде тільки краще. Створіть новий, якщо ви це читаєте, ок?

І-і-і-і-і... О-о-о-о! Нарешті! Огляд підійшов до свого логічного завершення!

У будь-якому разі у мене більше немає жодного посилання на будь-який ще сайт, а тому час робити висновки з усього побаченого і прочитаного раніше.

Отже, висновок:

Усе, що відбувається у сфері представлення діяльності бібліотек в Інтернеті в Луганській області – досить похмуро. Власне на початку статті я про це і писав. Тепер, думаю, ви змогли переконатися, що я не тільки не перебільшував, але навіть намагався пом’якшити ситуацію.

На цьому все. Робіть самі свої висновки. Добі здох.

Бібліотекар:

Ну якщо все-таки розглядати ситуацію з позиції «скланка наполовину повна», нас порадували колеги з Новопскова, Лисичанська, Троїцька (була спроба ще у Марківського ЦБС, чомусь захлинулася. Колеги марківчани, ми готові продовжувати допомагати, якщо що). Тому, не темрява, а просто погана робота методичного центру, який все ще не зміг переконати колег з районів потурбуватися за значимість цієї сфери діяльності бібліотек. На додачу –  нехлюйське ставлення до власного іміджу здебільшого з боку районних бібліотек. Колеги, ми вступили в постіндустріальне суспільство. Про нас усе більше судять саме за том, як ми представлені в мережі Інтернет. Ви про проект Ілона Маска Starlink чули? Ось таке воно наше майбутнє. Думайте, аналізуйте, дійте. І змінюйтеся! Змінюйтеся!

Лютий, 2018.

Олександр (дизайнер)

С. Моїсєєва (бібліотекар)