Як ви думаєте, що спільного між продавцем книг у малоприбутковій крамниці і таємним книжковим товариством? І до чого тут пошуки безсмертя, Google, шрифт Gerritszoon та першодрукар Альд Мануцій? Як кажуть класики: «What is going on?». Та будьте певні, розкажу все детально wink

Отож натрапила я на книгу такого собі Робіна Слоуна «Цілодобова книгарня містера Пенубри» і подумалося, що знову чергове писання про продавців книг/бібліотекарів, книги та всілякі стереотипи щодо цієї теми. Ба ні! Виявляється, про все це можна писати цікаво й зовсім не нудно.

Ближче до суті сюжету, панове. Наш час. США. Фінансова криза. Клей Дженнон нещодавно закінчив університет і щойно втратив роботу маркетолога у маленькій компанії з випічки бейґлів (ось тут про те, що це таке). Але овва – знаходить нову роботу продавця у книгарні містера Пенубри. Клей, будучи молодим і допитливим, відразу потрапляє у вир секретів: таємні відвідувачі, робота уночі, загадкові описи клієнтів у товстих журналах… Звісно, у нього виникають сумніви, страхи, підозри.

Клей наважується на нечуване – робить точну копію журналу відвідувачів, підміняючи оригінал… А з того всього вийшло багато цікавого. Про це далі smiley.

Найголовніше – герой створив тривимірну модель усіх книг, які коли-небудь брали, і наближається до розкриття таємниці Товариства Нерозривного Корінця… А далі команда з Клея, містера Пенубри, Кет, Ніла та ще півсотні ґуґлівців допомагає розгадати головний секрет книги великого Альда Мануція (про цю велику людину за посиланням) – codex vitae – книгу життя, або як знайти секрет вічного життя. Далі команда «книжкових бандитів» не лише знайомиться з таємною бібліотекою, але й сканує книгу Мануція, а потім – розгадує секрет вічного життя!

Величезний плюс книги – це органічне поєднання історичної правди та вигадки. На її сторінках ми дізнаємося про Альда Мануція, італійського видавця та типографа, який вигадав курсив. А також знайомимося із поняттям «пуансони» (вирізані на сталі форми для кожної букви в алфавіті). Все це відбувається у контексті вигаданої автором розповіді про книжкове товариство Нерозривний корінець та книгу «Хроніки Співочих Драконів».

Щоб не розкривати всі карти, закінчу лаконічно. «Цілодобова книгарня містера Пенумбри» – щира фентезійна книга, яка доводить нам, що «Усі таємниці світу, які варті розгадування, ховаються в нас під носом». А безсмертя – це не завжди вічне фізичне існування.

І ще одне. Не варто завжди покладатися лише на техніку. Інколи вона не здатна вийти за межі установлених програмою рамок. А от людині під силу абсолютно все.