Якби мене попрохали скласти рейтинг наймоторошніших книг, то в десятку ввійшов би роман Вільяма Ґолдінґа «Володар мух». Може, хтось посперечається з цим, але читаючи його, мене не полишало відчуття страху, гнітючого настрою та моральної напруги. Здавалося, що такого, коли діти потрапляють на безлюдний острів і живуть там а-ля робінзони. Досить звичний для нас сюжет. Але насправді все далеко не так просто…

З першого речення ми дізнаємося про «райський» безлюдний острів та хлопчиків-підлітків Ральфа та Роху. Перший може здатися вам самовпевненим та егоїстичним, а другий – нудним товстуном, який надокучає питаннями та розповідями. І мені таки теж здалося це, хоча даремно, як виявилося. А далі все, як кажуть, за сенарієм: Ральф знаходить велетенську мушлю і, за порадою Рохи, скликає інших дітлахів, що вижили. Потім визначаються два лідери Джек, староста хору, та Ральф, який стає офіційним лідером.

Але в цьому дуальному лідерстві й криється, як потім виявляється, увесь трагізм і подальша трагедія. Діти починають вести доволі цивілізоване життя: допомагають одне одному, підтримують вогонь, намагаються полювати, будують курені, розважаються. Але на тлі цього відчувається якась незбагненна напруга. Вільям Ґолдінґ задумав роман як філософський роман-притчу, що поєднав у собі риси пригодницького, екзистенційного романів, притчі-алегорії, роману-антиутопії.

Далі сюжет розвивається динамічно та за низхідною – деградація, жага м’яса, розпад групи й навіть убивства… Тобто бажання керувати, формування «стадного» почуття приводять до жахливих наслідків.

Кульмінація роману – смертельне полювання дикунів на першого демократично обраного ватажка Ральфа, який намагався протистояти деградації, зберегти здоровий глузд і людську подобу. Він єдиний виявився здатним зрозуміти «плем’я».

Вони дикуни – це правда, але ж вони й люди.

Хоча додам трохи спойлерів: хлопців рятують дорослі військові, але якою ціною.

Що мені подобається у таких романах? Символи. Їх тут достатньо. Найперше назва роману – «Володар мух». В міфології – це сам Сатана, Вельзивул. Він живе в кожному, він темна сторона цих дітей. Крім того, символами є і свиня, мушля, вогонь, маска… Достатньо, щоб поміркувати над цим.

Наостанок ми радимо подивитися ще й дві екранізації роману, тому обирайте :)