Для когось Аргентина – це Буенос-Айрес, танго, серіал «Дикий янгол» чи футболіст Дієго Марадона. Але для нас Аргентина – це, насамперед, письменник-постмодерніст Хорхе Луїс Борхес.
Хорхе Луїс Борхес – визначний аргентинський письменник, літературна слава якого вийшла далеко за межі латиноамериканського регіону і стала загальносвітовим надбанням. Його вплив на літературу ХХ ст. був особливим: він ніби відчував і передбачав свою участь у народженні нового талановитого покоління літераторів, які викликали справжній бум літератури Латинської Америки у ІІ пол. ХХ ст.
Ми легко приймаємо дійсність – можливо, тому, що знаємо: нічого дійсного не існує.
Новела «Невмирущий» Борхеса – це заплутана історія у вигляді мемуарних рукописів людини, котра пізнала безсмертя. Це заплутаний лабіринт філософських думок про життя, смерть і призначення людини. Переконливішими є доводи буддизму, на відміну від юдаїзму, християнства та мусульманства, які цінують більше земне життя, говорячи про безсмертя, − круговерть життя людини породжує іншу, яка є наслідком попередньої…
… усе на світі компенсується своєю протилежністю…
Твір «Чекання» − міні-блокбастер про людину, котра зробила багато погано, а, може, хорошого у своєму житті. Та через це вона переховується. Загадковий сеньйор Вільяні чекає на свого ворога, який усе ж його знаходить… і вбиває…
Борхес майстерно водить читача лабіринтом уривків текстів інших авторів, зокрема Гомера. Ось чому твори автора – класичний зразок постмодерністської літератури. Сам автор підкреслював, що читати його оповідання слід вдумливо, неспішно, перечитувати мало не по фразах і розмірковувати над прочитаним, тому що вони перенасичені філософськими роздумами, літературними ремінісценціями, історичними алюзіями, іронією і метафорами.