Зі сторінок книги Леоніда Фрізмана «Такая судьба: Еврейская тема в русской литературе» на нас дивляться євреї, якими їх зобразили російські письменники у своїх творах. Науковець дослідив чимало текстів, перш ніж написав цю роботу. Чому вона особлива?
Леонід Генріхович Фрізман – радянський та український літературознавець, доктор філологічних наук. Автор та укладач 45 книг та близько 550 статей.
Найперше хочу сказати, що книга – наукове видання, яке адресоване широкому загалу: від студентів-філологів до домогосподарок (за умови, якщо вони усі цікавляться літературознавством). Це видання зосереджує свою увагу на людях, які були євреями за долею, через особливості характеру, спосіб мислення… Назву самої книги підказав рядок з Наума Коржавіна «Есть такая судьба».
Почнемо з далекого ХІХ століття. У М. Лермонтова перші згадки про єврейську тему знаходимо у драмі «Іспанці», що була написана у 1830 році. У Пушкіна, Гоголя, письменників тієї епохи єврей зображувався як людина з певним усталеним, стереотипним, родом діяльності: займалися лихварством, торгівлею, утримували трактири, як наслідок – були жадібними, хитрими, спритними. Але: у драмі «Іспанці» цей народ позбавлений таких якостей. Тут вони виступають сміливими, чесними, порідними…
У А. Чехова тема євреїв зустрічається не часто. У п’єсі «Іванов», яка була навіяна автобіографічними подіями та стосунками з єврейкою, російське суспільство наділене такими рисами, які зазвичай приписують євреям: скупість, матеріалізм, цинізм.
У ХХ столітті починають змінюватися погляди на євреїв. У В. Маяковського після подорожі до Нью-Йорку з’явилася поезія «Кемп „Ніт Гайде”». У ній «комсомольцями» поет називає євреїв, показуючи тим самим, наскільки вони йому рідні, свої.