Поволі продовжуємо мандри. І мотивуємо інших до цього. Цього разу запросили в гості харків’янина, поета, музиканта і нашого друга – Івана Сеніна. Разом із музикантом, фронтменом гурту «Конец Июля» і віднедавна ґуд бібліотекарем Ромою Міроновим міркували про культуру, творчість, життя під обстрілами і те, як нам будувати культурний фронт під час / після війни.

Тут, у Черкасах, говорили про spatium Слобожанщини. Себто простір. Дивовижно, але українці все ще знайомляться один з одним. І для нас доволі символічно зробити це зближення в центрі України.

Про війну і творчість

Пан Іван: «Після подій у Луганській, Донецькій областях і Криму я думав, якщо щось і буде, то воно почнеться у Харкові. А потім 24 лютого я відкриваю мапу і розумію, що вибухи всюди. За цей час я написав 3 вірші і 1 есей. І це зовсім інше, як я писав до 24 лютого. Донині я не вийшов у той робочий темп. Перший місяць я не міг ні читати, ні писати, ні виступати зі сцени».

Пан Роман: «У мене навіть зараз якесь відчуття злості. Тому я не хочу цю злість переводити в творчість. Я хочу робити ту любов. Однак ми написали все ж нову пісню. Вона важка, серйозна. Для себе я знайшов таку формулу: що найкраще я вмію робити? Співати, грати на баяні, виступати. От це я і роблю».

Про Слобожанщину

Пан Роман: «Що унікального в Слобожанщині? Для мене це якийсь спокій. Ти відчуваєш себе дома».

Пан Іван: «Спокій на Слобожанщині я ніколи не відчував. Останні пів року я відчуваю Харків як фронтир. Уже зараз я розумію, що він стає більш нарваним. Він уже не буде церемонитися. Важко уявляю, як можна підійти до харків’янина і сказати, що не можна ставати на газон».

Про культурний фронт

Пан Роман: «Найперше культурний фронт – це єдність. Після 24 лютого я відписався від російських пабліків і каналів. І просуваю українську культуру, що і робив до того».

Пан Іван: «Як на мене, допоки є Пушкін – не буде Лесі. Особисто я не розумію, яким чином в Україні можна відстоювати Пушкіна після Бучі й Ізюму. Від усього російського треба позбутися. Я впевнений, що через 20 років усі забудуть про пушкіних, достоєвських. Треба на 50 років відсторонитися від російської культури і опісля, можливо, проаналізувати велич і значущість цієї культури».

Після війни

Працювати ще більше. І гуляти вулицями Луганська і Донецька.

Приємно, що можемо поновити літзустрічі з письменниками і музикантами. Цього разу накидаємо трохи тез із нашої розмови. Теплої, дружньої, трошки сентиментальної.

Опісля залишається лише слухати авторську поезію і пісні від Івана. Хапаємо вайби слів і гітари.

Саме завдяки таким івентам ми віднаходимо внутрішній ресурс жити. І збирати нашим хлопцям донати. За один вечір ми поповнили рахунок на 1 тисячу гривень. Але збір на дрон Mavic 3 триває. Допоможемо хлопцям з 93ї ОМБ на Донецькому напрямку https://send.monobank.ua/jar/9GRVNeXqCC 

Картка або рахунок ПриватБанку

UAH: 5168 7422 3264 5618

EUR: 5168 7450 2173 5607

Chepel Yaroslav

Bitcoin рахунок: bc1qav563hg4tmdwrv3qttpgdqg9cfgl8zqmqjay2d

Рахунок Paypal: yaroslav.luguniv@gmail.com