Без лиж, палиць, Карпат і щорічного відрядження до Славського. І нехай! У нас же є формат онлайн, і це слово зовсім не дратує, не втомлює, а навпаки – розширює веселку над нашими головами. Діджиталізація – це ж пупок, у якому завжди цікаво знаходити щось нове.

Ех, друзі, надряпане вище – це чистісінький самообман. Ми, направду, перевтомлені і перенасичені онлайновими подіями. Скучили за живими зустрічами з колегами і, впевнені, ви хочете того ж самого.

Укотре відтворюємо образ повноцінного відрядження з поміччю онлайну. Зараз мали сидіти в конференційній залі затишного пансіонату в Славську, говорити про метаморфози сучасної інформаційно-бібліотечної освіти. Натомість – бібліотекарі-учасники вже 11тої міжнародної науково-практичної конференції розсіяні по своїм «хаткам». Сидимо за робочими ноутами, часом божевільно мігруємо різними кабінетами – це значить, варту не покидаємо, із дому ні ногою.

У перший день конференції від Української бібліотечної асоціації розбираємося з безперервною бібліотечною освітою, гриземо крейдяні гори фахової підготовки, а особливо гострий вершечок дуальної освіти. Круто поговорили в зумі із сотнею фахівців про молодь у бібліотеках – як її утримати, зацікавити, допомогти розвиватися професійно. Починати, кажуть експерти, варто із самого малечку, себто імідж бібліотеки формується у свідомості діток із самих пуп’янків. І від  бібліотекаря залежить, наскільки потужно він може презентувати свою професію серед ду-у-уже молодих людей, яких у майбутньому чекають буремні профорієнтаційні будні.

Йой, наші очі блищать від милого споглядання за колегами з Румунії. До слова, ми співпрацюємо з проєктом Progress Foundation Romania, та потроху ставимо на ніжки свій цифровий бібліотечний хаб, у якому вчимо дітей та дорослих вільно пурхати в інформаційних технологіях. Загалом, приємно простежувати доторки з міжнародними практиками, які під час пандемії коливаються на рівні з українськими бібліотеками.

Цього ж дня заглянули і на свою сесію, де потягували коктейлі з неформальної освіти, подрібненої на лайфгаки із самоорганізації, навчання у стилі digital nomads (у перекладі «цифрові кочівники», якщо що), сервіси для організації онлайн-подій, кейси адаптації до дистанційного обслуговування від різних бібліотек. Від нас – цедра лимона у вигляді теми про комерціалізацію бібліотечних  регіональних тренінгових центрів (далі РТЦ). Нам важливо закинути вудку і балансувати з цією ідеєю, адже всім бібліотекарям цікаво дослідити власні можливості/надможливості. Гадаємо собі, а чи реально продавати (у прямому сенсі цього брутального для бібліотечного закладу слова) свої освітні послуги. «Свої» – це авторські курси з актуальних для громади напрямів, турботливо оброблені та представлені. Кидаємо такі варіанти цієї затії:

Другий день. І знову чуємо та бачимо різне. Злива освітніх послуг від УБА – каталогізування онлайн, антишкола університетських бібліотекарів, викладання академічної доброчесності, школа бібліотечного журналіста. А ще знайте: якщо у програмі є слово «майстерні», значить, точно кипітиме голова. Булькотіння! От, прикладом, ми в захваті від можливості випробувати різні робочі інструменти, які полегшують виконання технічних завдань, прикрашають роботу творчістю. І це все надибали у майстерні з кейсами інструментів для інформаційної освіти, зокрема зачепилися за тему цифрової візуалізації. Тут навіть сенкани писали, уявляєте!

«Яке може бути перше враження від конференції, яка мала б відбутися в горах? Бібліотечна спільнота дружно ностальгує за Славським, де я поки що не була. І це трішечки сумно. Та незважаючи на онлайн-формат, це був дуже корисний досвід. Програма насичена різними темами, вдячна всім колегам», – підкидає добре слівце методистка Оля Букреєва.

Директорка пані Світлана Моісєєва протягом двох днів конференції майже не виходила з кабінету. А навушники і вебка стали її головними робочими атрибутами. Геть не розлучалася зі своєю улюбленою фірмовою чашечкою від УБА. Посіла перше місце в оформленні безумних тез і складанні складнопідрядних речень. Що каже пані Світлана після етапу «позитивно-емоційного розвантаження»:

«Ми навчилися працювати онлайн і майже дотрималися формату офлайнової конференції. Із чим усіх нас і вітаю. Насиченість – та ж сама, що й завжди. Перший день – скінчили працювати о 19:30, як і у Славському в докарантинні часи. Тоді ми так само працювали, поки дах не з’їжджав остаточно. Дуже багато інформації, її треба ще перетравити. Надія на те, що наступного року здоровий глузд переможе і ми таки потрапимо в гори, на лижі, до багаття, на підйомник, у сніг».

Вдячні організаторам за емоції, шквал нової інформації та підтримку. Чекаємо зустрічі, лишень у горах, таких засніжених, пухкеньких і з такими ж чудовими людьми.

Пресцентр Good library