Село Туптали і Київ. Там відбувається справжній екшн, у якому задіяні «мафія» дідів, бабуся Єва Красна Ружа, гіпертрофовані столичні коханці і багатії та щіпка божевілля різних поколінь. 

Лінія перша. У книзі «Стара Холера» Володимира Лиса багато ванільного споглядання за об’єктами своєї пристрасті. Дідусь Адам усе своє життя кохав не свою жінку, освідчитися жодного разу так і не наважився. Єдине, на що спромігся, так це звести кохану зі своїм сусідом, щоб бачитися з обожнюваною Катериною-Котинятком щодня. Бабця Єва, змарніла Красна Ружа, теж одинока. На свого коханого Арсена змолоду спустила всіх чортів, оббрехала його перед своєю сестрою Павлиною, з якою він, на нещастя Єви, раптово одружився. Брехуняка Єва сказала вже вагітній Павлині, що Арсен подався до буйних садів своєї колишньою. Зрада! Павлина втікає до Києва, народжує сина. Арсен шукав-шукав та й подався на заробітки у Росію, де й знайшов нову дружину. 

Роман, Омелян і Платон знані діди у Тупталах. Колишні розбійники, розпусники, насмішники, просунуті свати. А ще геть занурені в інтимні турботи свого побратима Адама. Хочуть звести його з Красною Ружею, бо ж однаково самотні та й нужденні у теплоті на старості літ. З успіхом провертають цю аферу. 

Лінія друга. Ліза-підлиза і Степан-Степашко – романтичні пуп’янки у книзі. Юнка Лізка торгує квітами у столичному магазинчику на базарі. Закоханий Степашко, вчитель початкових класів десь у районній школі, часто приїжджає до Лізи з ночівлями. Після декількох таких приїздів освідчується, планує везти дівчину знайомити з батьками. 

Лізка – онучка Павлини. Задоволена, щаслива, також до нестями закохана у худорлявого Степана, поки не з’являється багатій Максим на чорному-чорному джипі з дуже-дуже накачаними м’язами. Забавляє дівчину, купує дорогоцінності, привозить на свою віллу, знайомить зі своїми псами, розбещує курортними планами. Лізка стікає слиною, хоче кращого життя. Ходить по своїй однокімнатній квартирці, міркує, як вчинити зі Степашкою. Пізніше Стьопа викидує перед Лізкою роял-флеш – каже, що знайшов собі іншу. Ліза очманіла, думає, що не так із нею, і взагалі зі світом. Телефонує до Максима, що встиг покликати її заміж, говорить йому своє «так», а потім, заінтригована романтичною чехардою, подається до Степашка, аби з’ясувати стосунки. 

Ці лінії не паритетні, хоч і дещо співіснують, особливо наприкінці. О, краще поговорімо про кінець. Далі починається кримінальне чтиво з елементами блокбастеру, де туптальські діди беруться за зброю і захищають Лізку і Степашка від замовних бандюків. Угадайте, хто такий Максим і що сталося з його обраницею? І нащо Лізку і Степана оберігали діди? І чому діда Адама і бабусю Ружу жорстко побили? Ці питання я залишаю для тих, кого щиро зацікавила розв’язка.

Відверто – чи сподобалася книга? Друзі, я виклала більшу частку сюжету і розварнякала майже всі моменти, оповиті відверто зубожілою інтригою. Виконаю свою роботу з честю і без ниття під ложечкою – буду відвертою. До частини про київські любовні тріпотіння все було добре. Я пройнялася гіркою долею Адама і Єви та тім лейтмотивом книги, за яким «стара холера» позначає зовсім не старчу деменцію, а внутрішню заворушку людей з чималим досвідом, що роблять усе, аби розрадити якось і без того загиджене додатковими турботами життя. Вогонь ще палахкотить усередині тих, у кого є що захищати. Тому і продовжує нестися «стара холера». 

Але потім почалася якась київська чепуха з нудотними описами любовних перипетій. У Києві дочувається атмосфера початку нульових років, хоча автор пише про столицю після Революції Гідності. Молоді герої поводяться аж не як представники свого покоління, декому відверто не вистачало чорної шкірянки і зализаного гелем волосся. Володимир Лис стає пафосним оповідачем, і дедалі відчутніше, що про моє покоління пише людина 69 років. Місцями насувалася гнівна демотивація дочитати це. Та все ж повернулися діди, взялися знову за «стару холеру», і допомогли закінчити цю історію. За дідів автору особливе «дякую». 

Чи варто читати книгу? Якщо ви так само давилися від сміху, як і моя бабуня, коли дивилися серіал «Спіймати Кайдаша», то книга вас порадує не менше. Заодно і оту курвину Лізку облаєте.