Нове українське кіно вже почалося. Дивимося у Good library завдяки Arthouse Traffic та Держкіно України.
Навшпиньки пробираються ті, хто запізнився. Ролети причинено. На стіну транслюємо стрічку «Мої думки тихі» з Ірмою Вітовською-Ванцою та Андрієм Лідаговським. Це трагікомедія та дебютна повнометражна робота українського режисера Антоніо Лукіча.
1000 баксів згори отримає від замовника молодий звукорежисер Вадим, якщо запише спів рідкісної рахівської качки на Закарпатті. Це важко, бо качки видають майже однакові звуки, але цей крижень один раз на рік по-справжньому співає. Та ще й так пронизливо, що змушує плакати всіх.
Якщо Вадиму це вдасться, він чкурне до Канади, щоб влаштувати кар’єру. Бо живеться йому так собі, наче цей качур наспівує для нього постійно – не ладнає з особистим життя і роботою, та і з самим собою. У робочі мандри Закарпаттям з Вадимом подалася його мати. Вона і намагається наділити сина внутрішньою рівновагою, якої, направду, їй самій бракує. Вона кумедна, турботлива, і вже розчарувалася у чоловіках і власних сподіваннях. Але саме вона є ідеальною помічницею для нього в тій нелегкій справі.
Вадим преться до озера, що на кордоні України з Румунією, за голосом крижня і потрапляє в халепу.
Фільм пройнятий ретроатмосферою з вкрапленнями гарних краєвидів, буденних кадрів сільського життя, одноманітно непередбачливих людських стосунків. Музика – це окреме життя стрічки. Вам схочеться заґуґлити і відшукати душевні треки, які відверто качають. Це модне кіно, яке не напружує, не перенасичує філософією миттєвостей. Але не варто ставити на паузу, щоб не втратити магію першого враження. Це наче харизматичний незнайомець, що проходить повз, але запам’ятовується через оцю незбагненну силу погляду.
Чи поїде Вадим за «нормальним» життям? Ми вже знаємо.
«Я можу тобі показати, яке це – не нормальне життя. Ти подивися, і зроби навпаки».
Збираємося отак щоп’ятниці о 17:00. Щоразу нове кіно.