34 роки тому сталося те, про що світ ніколи не забуде. Техногенна катастрофа, що зжерла людські життя і перекрутила долі. Так, це вибух на Чорнобильській АЕС. Не варто нагадувати, як офіційна влада оголосила про катастрофу лише на 9 день. Як діти безтурботно гуляли надворі, коли повітря пашіло радіацією, як телебачення заспокоювало про локалізацію пожежі.

Але кому дійсно варто подякувати,  – ліквідаторам. Сталеві люди з величезними серцями. Словом, тримайте дайджест. У ньому науково-популярна, документальна і художня література. Заглиблюватися є у що.

А ще дивіться серіал від HBO.

 

* * *

 

«А як назвати землю й зорі,

Усе, що в центрі й надовкруг,

Що мучить в слабкості й покорі,

Що творить мі невкірний дух?

А як назвати таємничу

Снагу вставання із труни?»

Павличко Д. Твори : у 10 т. Т. 3. Поезія, 2001-2009/ Д. Павличко ; уклад. Д. Пилипчук. – К. : Основи, 2010. – С. 233.

«Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.»

Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища : навч. посіб. / В. С. Джигирей. – 5-те вид., випр. і допов. – К. : Знання, 2007. – С. 198.

«Алевтина Дмитрівна вивела машину на шосе й погнала до Чорнобиля. Від смерті порятуватися біля смерті! Вона ляже біля саркофага, мов дитя в сповитку і... Душу свою вона занапастила навіки, то хай зостанеться їй хоч тіло, ця нікчемна плоть, марна марнота, спокуса спокус...

В зону ніхто не рвався. Троє патрульних, поставивши свій «газик» апоперек шосе, щоб перегородити дорогу, спокійно сиділи в теплій машині і попивали самогон.»

Загребельний П. Попіл снів : пригод. повість / П. Загребельний ; ред. О. І. Никанорова. – К. : Укр. письменник, 1995. – С 18.

«В мае Припять наполнилась жалобным мяуканьем, лаем и воемосиротевших четвероногих.»

Степанец К. Чернобыль-Киев / К. Степанец ; оформ. облож. О. Гаврищук. – К. : Сидоренко В. Б. : ВАРТО, 2017. – С. 60.

«Відлік Часу –

                      До і Опісля…

Тобто – Дочорнобиль й після нього.

Нас тоді почула вся Земля!..

Опісля ТОГО, а не ДО ТОГО.

Опісля із цим ми маєм жить

Під радіаційним ореолом…

О, не дай нам, Боже, заявить

Саме так про себе більш ніколи!»

Перепустка до зони Чорнобиль : поетич. антол. / уклад. В. О. Забаштанський, Ю. Г. Каплан ; ред. В. Ф. Черепков. – 2-ге вид. – К. : ЮГ, 2006. – С. 26.

«Вибух супроводжувався викидом у повітря великої кількосі радіоактивних речовин приблизно на 50 млн. кюрі. Викид тільки по цезію-137 дорівнював 300 Хіросімам. Підвищення радіаційного фону було зафіксовано не лише у найближчих сусідів України – Білорусії, Росії, Польщі, Румунії, Норвегії, Фінляндії, Швеції, але також в Італії, Бразилії, Японії, Австралії та інш. країнах світу. Інтенсивному радіоактивному забрудненню піддано п’ять центральних областей України, чотири області Росії і п’ять областей Білорусії.»

Енциклопедія українознавства для школярів і студентів / авт.-уклад. В. В. Оліференко, С. М. Оліференко, Т. В. Оліференко, Л. В. Оліференко. – Донецьк : Сталкер, 2001. – С. 452.

«26 квітня 1986 року о 1-й год. 23 хв. в результаті порушення норм безпеки при проведенні ризикованого випробувального експерименту вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), яка розташована на півночі Київської області.»

Костинський М. Б. Українська легенда : самовчитель громадянина / М. Б. Костинський ; оформ. обкл. С. В. Кадочніков. – Вид. 3-тє, допов. – К. : Фенікс, 2015. – С. 327.

«Дети высыпали на улицы, играли, любовались тем, как над их головами летают вертолеты, занятые тушением пожара на станции. Некоторые из ребят даже карабкались на крыши и деверья, чтобы лично наблюдать пожар. Никакой паники, вспоминает Шкапура, на улицах заметно не было.

Но часть притятчан быстро сориентировались и без лишнего шума покинули зараженную территорию. По свидетельству Галины Тряновой, в то время секретаря Припятского городского комитета Компартии, из 5,5 тыс. персонала станции в первый же день аварии «исчезли» около 4 тыс.»

Украина: малоизвестные страницы истории : лучшие ст. журн. "Корреспондент", 2004-2011 гг. / ред. В. Невзоров, В. Сыч. – К. : Скай Хорс, 2012. – С. 239.

«Для реалізації заходів щодо зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення зруйнованого 4-го енергоблоку на екологічно безпечну систему здійснюється виконання т. з. плану SIP, метою якого є спорудження локалізуючої оболонки – нового безпечного конфаймента (НБК) конструкції «Арка», а також розроблення стратегії вилучення всіх радіоактивних матеріалів зі зруйнованого енергоблоку. Першочергові завдання щодо виконання комплексу цих заходів визначені в Законі України «Про загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006–2010 роки.»

Екологічна енциклопедія : у 3 т. Т. 3. О-Я / Всеукр. еколог. ліга ; голов. ред. А. В. Толстоухов. – К. : [Центр екол. освіти та інформ.], 2008. – С. 367.

«Закриття 15 грудня 2000 Чорнобильської АЕС породило великі соціально-екон. проблеми. Виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС перетворення «Укриття» над її зруйнованим 4-м енергоблоком на екологічно безпечну систему, гарантування соціального забезпечення постраждалого населення та благополуччя міста енергетиків – Славутича, роботи з утримання зони відчуження потребують величезних зусиль і витрат – фінансових, політ., інтелектуальних.»

Енциклопедія історії України : у 10 т. Т. 10. Т-Я. / голов. ред. В. М. Литвин. – К. : Наук. думка, 2013. – С. 564.

«Катострофізмом пронизується і сучасна рецепція Чорнобилю як національно-гуманітарної трагедії. Саме цей аспект чорнобильського дискурсу активно розгортається нині українськими інтелектуалами. Ця обставина доволі прикметна, оскільки ще донедавна у сприйнятті Чорнобилю рівноправно сусідували близько пов’язані, але відмінні метафори «людської трагедії» і «техногенної катастрофи.»

Гундорова Т. Транзитна культура : Симптоми постколоніальної травми : [ст. та есеї] / Т. Гундорова ; іл. В. Боригард. – К. : Грані-Т, 2013. – С. 402-403.

«Катострофічні екологічні й економічні результати Чорнобиля не піддаються точним оцінкам. Досить сказати, що до початку 1990 року в Україні радіологічними випадами було забруднено 3,5 мільйонів га орної землі і 1,5 млн га лісу. що становило близько 12% території республіки. У цілому жертвою радіоактивного зараження стали понад 1000 українських міст і сіл.»

Грицак Я. Нарис історії України : формування модер. укр. нації XIX-XX ст. / Я. Грицак ; оформ. обкл. О. Богуславська. – [3-те вид., 1-ша ред. 1996 р.]. – К. : Yakaboo Publishing, 2019. – С. 538.

«Крізь вікно Алік глянув на купу металу у дворі – не Кіліманджаро і не Еверест, навіть не Ельбрус. Йому соромно давати назву цьому пагорбу, він просто не знає імен настільки нікчемних гір. Зараз йому як ніколи згодиться ядро Землі.

…Вони роблять його набагато дорожчим за ті нещасні, розвандалені рештки, які Гриша і Пєтя тягали на чорнобильських відстійниках радіоактивної техніка кілька років тому…. , з яких Алік приймав чормет, навіть радіометром особливо не міряючи.»

Камиш М. Чормет : повість / М. Камиш. – К. : Нора-Друк, 2017. – С. 67.

«Мальчиков позвали в «примерочную», а Ирину пригласили к столу, где человек в белом вручил ей справку о санобработке сына и направление в больницу, – оказалось, что ее фон значительно превышал «допустимый». (Теперь-то она знает из чудом уцелевшей справки сына, что её щитовидная железа излучала тогда 50 миллирентген, а печень и голова – по 25...)»

Сирота Л. Припятский синдром : роман / Л. Сирота ; оформ. обл. М. Пащук. – Х. ; Белгород : Клуб Семейного Досуга, 2016. – С. 58.

«Ми сунемо полями випаленої трави: запах згарища та присмак нестерпної спеки підганяють нас до мети. Ми не скоро змиємо з себе теплими водами той сморід. Мертва, чорна трава пристала до джинсів, вітер порепав губи і застигли перед очима хмари солодкої вати: над головою – жодної, над горизонтом – накидав хтось рясно.»

Камиш М. Київ-86 : роман / М. Камиш. – К. : Нора-Друк, 2016. – С. 39.

«Нестабільні ядра, викинуті Чорнобилем у навколишнє середовище, рано чи пізно розпадуться, знижуючи рівень радіоактивності довкілля, хоча кожен тип радіонуклідів розпадається по-своєму і за певний, характерний лише для нього, час.»

Мицьо М. Полиновий ліс : хроніки Чорнобиля : пер. з англ. / М. Мицьо ; пер. Т. Яремко, Ю. Яремко. – Л. : Незалежний культурологічний журн. "Ї", 2006. – С. 39.

«Нова чорнобильська реальність не вимірюється мапами, хоча саме після аварії спалахує інтерес до картографії, і карта радіоактивного забруднення стає одним із улюблених текстів для читання. Однак важливіше те, як легко у свідомості людей, що пережили Чорнобиль, відбувається перехід від мапи географічної до мапи символічної.»

Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм : [монографія] / Т. Гундорова ; оформ. обкл. Я. Гаврилюк. – Вид. 2-ге, випр. і допов. – К. : Критика, 2013. – С. 51.

«On April 26, 1986, reactor number four of the Chornobyl nuclear power plant, situated in Kyiv Oblast of the former Ukrainian SSR, exploded and spewed a vast amount of radioactive substances into the atmosphere. Radioactive smoke drifted over the northern part of Ukraine, Belarus, and a number of European countries – reaching as far as the eastern USA.»

Krawchenko T. Awesome Ukraine : interesting things you need to know / T. Krawchenko, I. Tsilyk, A. Chekh ; авт. ідеї B. Pavlychko, A. Kopylova ; пер. A. Sydorenko. – 6th ed. – K. : Osnovy Publishing, 2018. – С. 78.

«…прикладом може бути аварія на ЧАЕС в 1986 році. Розпочавшись як регіональна екологічна ситуація, вона в лічені дні набула не лише національного (державного), але й глобального характеру, вплинувши не лише на колишній СРСР (країну з розвинутою атомною енергетикою), але й на сусідні країни, а також країни, які були розташовані за тисячі кілометрів від ЧАЕС і ніколи до того фактично не мали ні власної атомної галузі, ні суттєвих проблем з радіоактивним забрудненням територій.»

Іванюк Д. П. Управління природоохоронною діяльністю : навч. посіб. / Д. П. Іванюк, І. В. Шульга. – К. : Алерта, 2007. – С. 180.

«Техніка дала збій, і 26 квітня втративши керування, човен врізався в атомну станцію. «Не може бути», – Андрій встав із-за столу і зробив кілька кроків бункером. «Може. І не просто може, а так і було. Більш того, вчені і керівництво колишнього СРСР, одразу знайшли рештки човна і забрали його на вивчення, водночас приховавши правду від усіх.»

Горовий Р. Ген воїна : повісті, оповідання / Р. Горовий ; оформ. обкл. А. Єрмоленко. – Л. : Кальварія, 2014. – С. 144.

«Тривалий час інформація про справжні масштаби і наслідки аварії замовчувалася: хоча вже 26.4 в Інституті ботаніки АН УРСР лічильники показали різке підвищення радіоактивності, перше офіційне повідомлення про Чорнобильську катастрофу з’явилось лише на п’ятий день після вибуху. До того ж воно було гранично лаконічним і з відчутним акцентом не на аварії, а на заходах з її ліквідації.»

Довідник з історії України (А-Я) : [посіб. для серед. загальноосвіт. навч. закл.] / ред. І. Підкова, Р. Шуст. – Вид. 2-ге, доопрац. і допов. – К. : Генеза, 2002. – С. 1060.

«У житті нелегальних туристів існує не тільки Прип’ять. Є і Чорнобиль-2 – гігантські залізяки, величезні радари, руїна колишнього світу, металеві мачти якої стирчать на півтори сотні метрів ближче до неба. Там магічні хвилини застиглого сонця дрімоти дрімот. Височенні іржі і зоряні барви на сталевих ногах невідомих Гігантів змушують кліпати очима, гепатися на землю, хапати руками повітря, мріяти існувати поряд із чимось таким велетенським. Вічно.»

Камиш М. Оформляндія, або Прогулянка в Зону / М. Камиш ; оформ. обкл. Є. Мадатов ; фот. М. Камиш. – К. : Нора-Друк, 2015. – С. 16.

«У Прип’яті, колись кришталевому,

В якомусь потворнім розгулі

Падають мертві дерева

І риба вмирає в намулі.»

Бойко В. С. Життя криниця : поезії / В. С. Бойко ; ред. Н. А. Цимбал. – Л. : Новий Львів, 2013. – С. 273.

«У Радянському Союзі не могло бути таких аварій! Не було і бути не могло! А тут на тобі... Перед його очима два з половиною десятки постраждалих, яких доправляють не куди-небудь, а в столицю, в самісіньку Москву! До того ж ще й подзвонили з відповідних органів. Звідти було наказано зробити все, як треба, та ще й не тріпатися. Операція таємна. Нікому, нічого!»

Есаулов О. Мамо, а що це було? / О. Есаулов ; оформ. обкл. С. Єрко ; ред. Н. Брискіна. – [Вінниця] : Теза, [2016]. – C. 100.

«Членом урядової колегії з усунення чорнобильського лиха був академік Валєрій Алєксєєвіч Лєгасов. Пізніше він набалакав на магнеграй свої спогади: «Мушу сказати, що мені тоді й на думку не спадало, що ми рухаємося назустріч події планетарного масштабу, події, яка, очевидно, увійде навічно в історію людства, як виверження відомих вулканів, загибель Помпеї чи щось схоже на це...»

Андржеєвський А. Чорнобильська бувальщина : [розповідь про ліквідацію Чорнобильської катастрофи з перших вуст] / А. Андржеєвський. – К. : Гамазин, 2019. – C. 124.

«Чорнобиль місто чи трава,

Чи смерть, чи лиш пересторога?

Душе, допоки ти жива,

В собі шукай і правди, й Бога!»

Павличко Д. Твори : у 10 т. Т. 2. Поезія, 1989-2000 / Д. Павличко ; уклад. Д. Пилипчук. – К. : Основи, 2010. – С. 9.

«Ядерна енергетика після низки аварій, особливо на Чорнобильській АЕС, істотно загальмувала своє зростання, хоча й зберігає досягнутий рівень у загальному виробництві енергії. Небезпека аварій на АЕС примусила звернути особливу увагу на питання безпеки всього ядерно-паливного циклу. І хоча деякі проблеми ядерної енергетики, наприклад, поховання радіоактивних відходів усе ще дискутуються, зростаюча культура безпеки в експлуатації АЕС, постійне вдосконалення надійності систем і розроблені національні та міжнародні принципи контролю безпеки дають змогу говорити про збереження важливого місця ядерної енергетики в найближчому столітті.»

Осадчий В. П. Природні ресурси на службі людини  / В. П. Осадчий, І. М. Шоробуда. – Хмельницький : [Хмельн. міська друк.], 2004. – С. 58–59.

«Якогось специфічного захисту від опромінювання влітку у 86-го в операторів, журналістів, відеоінженерів, як і в багатьох інших у «зоні», не було. Зазвичай, користувалися хіба що легкою білою марлевою маскою-респіратором, яка прикривала ніс і рот. Маска просякнута якоюсь хімічною сполукою, та засохла рідина доволі успішно захищала від радіаційного пилу, проте ненадовго. Бажання одягати маски попервах не було. Бо заважала дихати. Навіть міліція, що охороняла кордони «зони» по її периметру, була здебільшого без них.»

Трохим С. 1986 : чорнобильські хроніки / С. Трохим. – [Брустурів] : Дискурсус, [2016]. – С. 23.