І що тепер? Дорогу лише їм? Хто так вважає – поспішіть познайомитися з представниками цього покоління. Як це зробити? Як варіант, почитайте книгу «Покоління Z на роботі» Девіда та Йони Стіллманів. Друге – почніть із зетівцями співпрацювати.

Покоління Z народжене у 1995 – 2012 роках. У дослідницьких колах їх кличуть «цифровими аборигенами», центеніалами, поколінням «без ярликів».

Книгу цікаво читати лише б тому, що її автори належать до різних поколінь. Девід – науковець, дослідник поколінь, а його син Йона чи не перший, хто заговорив про своїх однолітків у світлі сходження нової зірки Z. Ці представники змінюють сферу трудових відносин. Хто це сказав? Та книга. Вони незалежні за натурою, що нерідко спричиняє конфлікти з іншими поколіннями. Подивімося на пропоновану хронологію. Ану знайдіть себе:

  1. Традиціоналісти (народжені до 1946 р.) – 75 млн
  2. Бебі-бумери (1946 – 1964 р.н.) – 80 млн
  3. Покоління Х (1965-1979 р.н.) – 60 млн
  4. Міленіали (1980 – 1994 р.н.) – 82 млн
  5. Покоління Z (1995 – 2012 р.н.) – 72 млн

Я міленіалка, якщо вірити таблиці. Часом викапана центеніалка й дуже рідко в мені прокидається бебі-бумер. Стрімкий прогрес показує, що міркувати в напрямку «це покоління гірше, аніж було», дуже хибно, ба більше, не розумно. Адже прогрес – це об’єднання представників певного покоління, зацікавлених у тому, щоб усім було добре. Інша справа, умови, у яких опиняється це покоління. Історія показує, що нашим батькам, бабусям, дідусям, пра/прапра випадали часом аж дуже кепські обставини. Тож, ані переможців, ані переможених немає. Є лише покоління, що дуже відрізняються одне від одного.

«Чому саме Z? Бо не викликає відчуття маркування. А також тому, що є покоління Х, Y, тепер Z. А ще ми найрізноманітніше покоління в історії. Ми ухиляємося від навішування ярликів за ознакою раси, релігії, статі тощо».

Є сім ознак центеніалів. От гляньте:

  • Фізично-цифровий світ. Це значить, що зетівці не працюватимуть там, де немає комп’ютерів та Інтернету. Вибачте, але для людей, у яких поняття реальність/віртуальність щоденно співіснують й утворюють короткочасну чорну діру з тимчасовим поглинанням, то цілком нормальна вимога. Принаймні, так говорить 91 % представників покоління.
  • Надвисока персоналізація: 56 % центеніалів швидше самі напишуть собі посадову інструкцію, ніж дотримуватимуться пропонованих стандартів. Керівництву це може не сподобатися. Поколінню Z тоді варто піти на поступки. Ха. Пишу це з кривою посмішкою.
  • Реалістичність. «У мене дофіга роботи. І нехай» – це я так намагаюся відтворити реалістичне сприйняття теперішнього мого робочого становища. Дивлюся на план дій, розумію, що він неначе найдовша у світі чурчхела, і нормально реагую на внутрішню заповідь «помірковано знести цей хмарочос завдань».
  • Страх пропустити. Зетівці бояться бути не в темі. Пропустили інформацію, вигоду, оновлення популярних інтернет-сервісів, появу нових стікерів у телеграмі.
  • Зроби сам/сама. Іноді краще зробити все самому, щоб не червоніти за поганий результат роботи всієї команди. Складно, суперечливо, часом несправедливо, образливо. Але така вже особливість зетівців – з поколіннями, дуже схильними до співпраці, їм вкрай важко робити справу разом.
  • Умотивованість: вони завжди готові конкурувати. Деякі покоління обожнюють це, тому гра виходить цікавою.

Докидаю особливостей іще:

  • Найбільше це покоління прагне на роботі поваги.
  • «Вони так зосереджені на дні завтрашньому, що, видається, не здатні жити днем сьогоднішнім».
  • Мати одне-єдине робоче місце – не їхня тема. Вони всюдисущі.
  • Хизуються зовсім не вмінням тяжко працювати, а вмінням робити це розумно.
  • Вони «за» живе спілкування у месенджерах. Смайлики, lol, OMG, IMXO, btw і багато чого іншого, не завжди зрозумілого й потішного, – це вже давно затверджені фігури письмового мовлення для центеніалів.

Живімо з цим, бо ж як прекрасно!