29 січня Україна відзначає День пам’яті героїв, що загинули під Крутами.
Чому гроза? Тоді «прогриміли» вигуки рушати у невідомість. Ця історія – про протиріччя умов, у яких опинилися майже не навчені військовій справі юнаки, про відданість, любов до України і людей, що йшли до останнього за її цілісність, попри відсутність досвіду, знань. Їхні руки тремтіли, коли вони тримали зброю? Про що вони думали? Крути – сторінка історії, несправедливо загублена і нарешті повернута до нашої свідомості. У погожі дні та в непогоду – цей епізод життя української нації вічний, незабутній, дбайливо захищений нашою пам’яттю.
Саме до цієї дати Луганська обласна універсальна наукова бібліотека презентує тематичний дайджест. Видання, представлені у ньому, допоможуть перегорнути сторінку історії і зрозуміти, чому так сталося?
У цьому матеріалі назбирали міркування, спогади від істориків та очевидців, подаємо загальний фактаж подій під Крутами з цитатами та посиланням на цінні здобутки історичної літератури.
Почнімо.
* * *
«Нещасну молодь довезли до станції Крути і висадили тут на «позиції». У той час, коли юнаки (у більшості не тримавши ніколи у руках рушниці) сміливо вступили у бій проти більшовицьких загонів, їхні командири, – група офіцерів – залишились у поїзді та організували пиятику у вагонах; більшовики без труднощів розбили загін молоді і погнали його зі станції.
Помітивши небезпеку, керівництво, яке перебувало у поїзді, спішно дало сигнал на від’їзд ешелону, не затримавшись ні на хвилину, щоб забрати з собою втікаючих…».
Червінський, В. І. Історія України: джерельний літопис / В. І. Червінський,
М. І. Обушний. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К.: Україна, 2016. – С. 420.
«Бій під Крутами – це одна з багатьох трагедій в історії нашого народу, яких він зазнав від російсько-більшовицької влади. А ще вона переконливо доводить, до яких наслідків призводять чвари між політиками, неузгодженість дій перед обличчям ворога, який зазіхає на нашу землю. Ця історія актуальна і сьогодні, коли ворог зі сходу вкотре намагається позбавити нас державності».
Зятьєв, С. Крути: уроки минулого // Військо України: центральний друк. орган М-ва оборони України. – 2017. – № 1. – С. 44 – 47.
«Бій під Крутами в Україні часто порівнюють з битвою грецьких вояків під Фермопілами.
У трагічному українському випадку непідготовлені студенти віддавали задля своєї країни все, що мали. У той же час ті, хто зобов’язаний був боронити країну, насамперед політики, маючи значно більше можливостей, ніж прості студенти, не виконали свого обов’язку перед країною.
Варто відзначити, що вже через рік після подій під Крутами, під час грандіозних антибільшовицьких повстань в Україні, пересічне українське село виставляло більше бійців, ніж їх було під Крутами в січні 1918 р.
Напередодні бою під Крутами навіть не було проголошено мобілізації – лише зроблено заклик до патріотів, та й то тільки в Києві, а не в околицях, які могли дати тисячі бійців».
Палій, О. Історія України: посіб. для студ. та викл.в загальноосвітніх шк. /
О. Палій. – К.: К.І.С., 2015. – С. 478 – 482.
«Бій під Крутами 16 січня 1918 року зробила датою скорботи влада бездарних пристосуванців-пацифістів. Їхні традиції продовжують і сучасні невігласи. Наш обов’язок – зламати цей стереотип».
Журавель, Ю. Битви за землю рідну / Ю. Журавель. – Рівне: Діти підземелля, 2016. – С. 16 – 17.
«Бой под Крутами. Далеко не каждый знает, какую важную роль во время сражения под Крутами сыграл отчаянно храбрый украинский артиллерист Семен Лощенко, родившийся в селе Ивановка (современный Антрацитовский район Луганской области)».
Летопись украинского Донбасса. Донбасс во времена Освободительной Борьбы 1917 – 1921 гг.: [пер. с укр.] / сост. Ю. Косенко; пер. А. Кокошко,
А. Подоляк. – Ичня : Формат, 2018. – С. 7.
«Більшовики наблизилися від Курська вже лише на 150 верст, а що ніхто не спинював їх, то була небезпека, що потягами преспокійно під’їдуть під столицю й накриють Центральну Раду шапками. Тут уряд заметушився і по-своєму зрозумівши справу збройної оборони України – вислав проти них те, що йому якраз випадково попало під руку: була це сотня квіту української молоді, найідейнішого українського студентства в Києві, цілком немуштрованих юнаків, що бачучи руїну України, з власного почину, лише декілька днів тому, почали були формуватися для збройної оборони української землі в т. зв. «Студентському Полку Січових Стрільців».
Кучабський, В. Золоті ворота: історія січових стрільців, 1917 – 1919 /В. Кучабський, М. Безручко, Є. Коновалець. – Л.: Рочестер, 2004. – С. 39 – 58.
«Війна з більшовиками була нелегкою. Центральна Рада не дуже дбала за власну армію, а керівник українських військ Української Народної Республіки Симон Петлюра не зміг успішно протистояти більшовицькій навалі. Однак боротьба тривала. 29 січня 1918 року проти чотиритисячного більшовицького загону Михайла Муравйова, який прямував на Київ, виступили старшокласники та студенти київських шкіл та вузів. Бій відбувся на залізничній станції Крути. Юні бійці ціною власного життя стримували ворожий наступ. Цей бій став одним із символів нескореності, незламності в боротьбі за Україну».
Закалюк, А. Є. Вступ до історії України: навч. посіб. / А. Є. Закалюк. – Л.: Астролябія, 2012. – С. 115.
«29 січня 1918 року поблизу селища Крути на відстані 130 км від Києва відбувся жорстокий, нерівний бій між чотиритисячним військом більшовиків та трьомастами українськими юнкерами, студентами і гімназистами, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не мали ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. У перебігу військових дій цей бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді».
Сорока, Ю. В. Бій під Крутами / Ю. В. Сорока. – Х.: Фоліо, 2015. – 63 с.
«З трьох напрямків в Україну рухались загони під командуванням Муравйова, Антонова-Овсієнко, Юрія Коцюбинського.
Ні більшовики, ні ми не мали регулярного, дисциплінованого війська…
Володимир Винниченко.
Реально зупинити їх просування було нікому.
Коли перед Різдвом послано було армію проти більшовиків, які вже захопили Харків, то дорогою майже вся армія, у тому числі й Богданівський полк, розбіглися по домівках разом зі зброєю та кіньми
Євген Чикаленко.
Саме тому під станцією Крути 16 січня 1918 року опинились молоді хлопці-добровольці, учні гімназій, студенти, які стали на захист Києва.
Народу багато, а людей мало
Діоген.
Костинський, М. Б. Українська легенда: самовчитель громадянина / М. Б. Костинський; оформит. обклад. С. В. Кадочніков. – Вид. 3-тє, допов. –
К.: Фенікс, 2015. – С. 162 – 163.
«Загалом безповоротні втрати українців становили 70 – 100 вояків, натомість «червоних» – близько 300 осіб загиблими. У результаті героїчного бою українським воякам вдалось на чотири дні зупинити рух агресора, що дозволило українській делегації в Бересті підписати мирний договір з країнами Четвертного союзу».
Українська Центральна Рада / Р. І. Сосса [та ін.]. – К.: Укр. картогр. група, 2018. – 1 к. (1 арк.)
«Київська молодь, переважно учні середніх шкіл 14 – 17 років, захоплені гарячим національним почуттям, не були байдужими до подій, що розгорталися як на фронті, так і в самому Києві. Цю молодь тягнуло до активних дій. Її тягнуло на поле бою, бо тільки там вона могла виявити свій патріотичний запал. Ось з цієї молоді й було сформовано Студентський Курінь у складі до 200 юнаків. Цьому Куреневі доручено було нести охорону Педагогічного Музею, де відбувалися засідання Української Центральної Ради, та охорону інших державних установ. Муштрова підготовка цього Куреня була примітивна, а щодо бойової – то майже ніякої.
На бій проти червоної орди, на захист рідного Києва ці молоді герої відважно вирушили на фронт у напрямку на Бахмач. На станції Крути вони зайняли позиції».
Коваленко, Т. В. Терновий вінець 1917 року... : метод. рек. до 100-річчя подій укр. революції 1917 – 1921 рр. / Т. В. Коваленко. – Старобільськ: ФОКСПРИНТ, 2017. – 64 с.
«Марячи ідеями пацифізму і автономії, керівники УНР ще у 1917 році зупинили рух зі створення національних збройних сил, який ініціював Микола Міхновський. Тому Київ захищали лише залишки збройних регулярного війська та добровольці-студенти, які поклали своє життя у бою під станцією Крути».
Капранов, Д. В. Мальована історія Незалежності України / Д. В. Капранов,
В. В. Капранов. – 5 вид. – К.: Зелений пес, 2016. – С. 56 – 57.
«Назустріч більшовикам, що наступали на Україну, вирушив загін з шестисот бійців, до якого входив добровольчий Студентський курінь зі студентів Університету ім. Святого Володимира (нині КНУ ім. Т. Шевченка), Українського народного університету, а також із учнів київських гімназій. Бій під станцією Крути відбувся 29 січня 1918 р».
Палій, О. Короткий курс історії України / О. Палій ; оформ. кн. Г. Букша. – Вид. 3-тє. – [К.] : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – С. 331.
«Найкоротшою дорогою до Києва з півночі йдуть залізничні шляхи Гомель – Бахмач і Харків – Ворожба – Бахмач. На оборону цього надзвичайно важного вузла командуючий військами отаман Капкан і вислав 1-шу імені гетьмана Б. Хмельницького Юнацьку військову школу. В складі школи було 4 сотні, 18 кулеметів та 20 старшин. Школа була укомплектована юнаками з освітою не менше 6 класів… 25 січня на ст. Крути прибуло підкріплення з Києва – студентська сотня…, військову науку з якою провадили 7 днів, …уміли уже стріляти… А ми були розтягнуті по лінії фронту до 3 км, …вступили у нерівний бій… Наступ більшовиків не припинявся протягом дня…, через часті атаки все, що лишалося, не мало змоги на найменший перепочинок…».
Реєнт, О. П. Україна між світовими війнами (1914 – 1939): події, люди, документи / О. П. Реєнт, І. А. Коляда. – К.: Школа, 2004. – С. 114 – 119.
«Найяскравіший епізод війни мав місце на станції Крути, поблизу Бахмача, де український гарнізон у складі чотирьох сотень юнкерської школи ім. Б. Хмельницького, перша сотня новоствореного Студентського куреня та добровольці Вільного козацтва 29 січня понад п’ять годин вели нерівний бій з 6-тисячним радянським угрупованням, що рвалося до Києва».
Литвин, В. Історія України: підручник / В. Литвин. – К.: Наук. думка, 2006. – С. 425 – 431.
«Один з перших боїв Громадянської війни відбувся 29 січня 1918 року під Крутами, неподалік від станції Бахмач. У ньому проти більшовицького загону, що складався із 6 тисяч бійців під командуванням полковника М. Муравйова, воювало трохи більше 300 студентів та курсантів Першої Юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького. Всю ніч з 28-го на 29-те січня захисники Крут довбали промерзлу землю, риючи окопи, а вранці, 29-го, відкрили вогонь по більшовицьких формуваннях».
Скляренко, В. М. 1000 фактів про Україну / В. М. Скляренко; перекл. Ю. В. Максименко. – Х. : Бібколектор, 2013. – С. 51.
«Перемога під Крутами давала шанси відбити Бахмач, зруйнувати колії і почекати підтягнення до Києва військових частин з регіонів. Поразка ж відкривала ворогові шлях на столицю, втрата якої позбавляла Центральну Раду можливості взяти участь на переговорах у Бресті з державами центрального блоку на правах повноважного представника українського народу. Укладення мирного договору, в свою чергу, давало Україні надії на союзників у боротьбі проти російської агресії».
Лазарович, М. В. Історія України: навч. посіб. / М. В. Лазарович. – К.: Знання, 2013. – 336 – 339.
«Про бій під Крутами командант більшовицькими з’єднаннями Муравйов телеграфував Совнаркомові: «31 січня 1918 року після дводенного бою перша революційна армія Єгорова за підтримкою армії Берзіна розбила коло станції Крути контрреволюційне військо ЦР під проводом Петлюри. Петроградська червона армія, виборжська та московська гвардія майже самі витримали весь бій на своїх плечах».
Шкільник, М. Україна у боротьбі за державність в 1917 – 1921 рр.: спомини і роздуми / М. Шкільник; упоряд. В. Верстюк. – К.: Кліо, 2016. – С. 122.
«Сьогодні нам вже вільно говорити про ті трагічні події, які трапилися 29 січня 1918 року на чернігівській землі і вільно згадувати той подвиг студентів та гімназистів міста Києва, які стали груддю на захист проголошеної Центральною Радою в січні цього ж року Української держави».
Незалежність України / відп. за вип. О. Давидова. – К.: Мамине сонечко, 2016. – С. 8 – 9.
«Трагічно завершився бій під Крутами. За підрахунками учасників і очевидців, українці втратили убитими до 400 чоловік, мали багато поранених. Незважаючи на це, студенти й гімназисти змогли затримати більшовиків, вигравши час. Саме цей героїчний вчинок дозволив Центральній Раді укласти 9 лютого 1918 року Брест-Литовський мирний договір та зберегти УНР».
Сорока, Ю. 100 важливих подій історії України / Ю. Сорока; голов. ред. О. В. Красовицький ; оформ. кн. О. А. Гугалова-Мєшкова; наук. консультант С. Печенін. – Х.: Фоліо, 2018. – С. 128 – 129.
«30 січня червоні розгорнули наступ на станцію Крути. Командувач 1-ї Революційної армії П. Єгоров доручив захопити станцію найбільш надійним своїм силам – петроградським і московським червоногвардійцям. Безпосереднє керівництво обороною станції Крути здійснював командир 1-ї Української військової школи, сотник А. Гончаренко. Під кулеметним вогнем юнаків атака червоногвардійців захлинулася, але значна чисельна перевага дозволяла більшовикам не послаблювати натиск».
На бій за волю. Перемога через поразки: Україна у війнах і революціях 1914 – 1921 років / А. Руккас [та ін.]. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – С. 24 – 76.
«У тривожні й неповторні січневі дні, коли з півночі на українську землю наступала більшовицька армія Муравйова, в серцях юнаків міста Києва з’являлося якесь дивне почуття, якісь нечутні голоси кликали їх на чин, на бій.
Ця молодь знала, що саме їй доведеться кинути все їй дороге, все, що людина може мати у житті, і йти назустріч ворогові боронити проголошену 22 січня 1918 року незалежність Української держави, яку оборонити не готові були їхні батьки».
Крути: Пам'яті героїв Крут / упоряд. О. Зінкевич, Н. Зінкевич. – К.: Смолоскип, 2015. – 63 с.
Олена Кузнецова, головний бібліотекар Good library