Мова, блогери і виховання молоді: Інтерв’ю з військовими

05.12.2024

6 грудня відзначаємо одну з важливих дат – День Збройних Сил України. Протягом десяти років саме завдяки українським військовим ми існуємо фізично як люди і як нація.

І хто, як не військовослужбовці можуть краще розказати про цей день і те, у якому напрямку нам рухатися як країні. З нами на зв’язку військовослужбовці з позивними Шифу, Урбан і Оса.

Мила і допоміжна дитячка: батькам, бібліотекарям, батькам-бібліотекарям і всім небайдужим

11.11.2024

‹ ›

Поговоримо про виховання маленьких читунів? Не претендуватиму на професійність у цьому питанні, а лише поділюся кількома улюбленими книжками від народження і трохи старше.

«Приходь без дзвінка. Дванадцять мандрівок додому»: до себе – крізь чагарники минулого

10.10.2024

Почну з висновку: книгу Світлани Бєлоусової варто читати не лише під час подорожі Карпатами, а й коли заблукав/ла манівцями власної душі. А тепер до початку.

«Мандрівка людей книги» або Хто ж зрештою їстиме виноград?

18.09.2024

«Гош у цій повісті є випадковим персонажем». Знайте, це не так. Що б там не писала авторка Ольга Токарчук на початку цієї містичної історії під назвою «Мандрівка людей книги», правда криється в тому, що в цьому романі немає нічого випадкового.

Психологічний трилер, який Олександр нарешті радить

06.09.2024

Почати варто з того, що всі персонажі цієї історії – мудозвони. Персонажі-мудозвони не обов'язково є ознакою поганої книги. Існують приклади, де це доречно і додає книзі особливого настрою. Але в такому разі мені й досі не до кінця зрозуміло, чи було так задумано авторкою. Утім дійдемо до цього поступово.

Вбивці-інтелектуали у «Ляльці» Даніеля Коула

07.08.2024

На жаль, продовження чудового циклу про меланхолійного, проте неодмінно недоречно збудженого, доктора Гантера в українському перекладі ще не вийшло.

Третє розслідування Саймона Бекетта в ЛітОглядці

29.07.2024

Довгоочікуване, принаймні для мене, повернення славнозвісного (на загальну думку) доктора Девіда Гантера — «Шепіт мертвих: третє розслідування» Саймона Беккета! КСД, 2024.

«Майстер корабля» Юрія Яновського: еталонно чи нудно?

03.07.2024

Ой, здається, щось в око вцілило? Мабуть, український авангард. 

“Цікаво буде перечитати ці рядки років за сорок”: збірка Павла Коробчука “Навій”

22.05.2024

Поезія часто програє прозовим текстам у тиражах і накладах, проте іноді саме ліричні твори спроможні підсвітити ті секретні куточки душі, до яких не вдається дістати прозі.

По обидва боки від Перекопа є люди: більше про Крим і його корінне населення у романі Анастасії Левкової

16.05.2024

Анастасія Левкова не росла в Криму. Але це не завадило їй так майстерно провести читачів його різнокультурним стежками. Авторка подорожувала півостровом, вивчала його історію і кримськотатарську мову протягом десяти років.

День пам’яті та примирення: дайджест

07.05.2024

8 травня ми відзначаємо День пам’яті та примирення. Відтак цього дня вшановуємо пам’ять усіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років. Чому саме 8 травня? На це маємо кілька відповідей. По-перше, доєднуємося до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні і пошановуємо всіх борців із нацизмом, жертв війни. По-друге, нагадуємо, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами –  націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР. 

''Протистояння'' Стівена Кінга

30.04.2024

Шкода, що не про(пере)читав цю книгу під час ковіду. ''Протистояння'' Стівена Кінга — це історія апокаліпсису, причиною якого став вірус. Штучно створений супергрип в якійсь секретній підземній лабораторії десь на теренах Америки.

А що я знаю про Крим?

13.03.2024

Перед читанням постапокаліптичного роману Світлани Тараторіної «Дім солі» я спитала себе: «Ніно, що ти знаєш про Крим?» Спойлер: хотілося б більше. 

Люди, злочин та хокей

05.03.2024

”Ведмеже місто” або ж Björnstad, як він зветься в оригіналі, – дуже гарний роман насправді. Але ж який нудний, Господи. Здавалося б, немає жодного рядку, від якого ти не отримуєш якесь читацьке задоволення, але водночас загальне оповідання тягнеться і тягнеться. Повільно. Але потім темп набирає обертів. Усе приховане ллється і ллється, тільки встигай читати. І це добре. 

Трилогія, до якої бібліотекарка була не готова

13.02.2024

Якби я прочитала цю трилогію декілька років тому, то, скоріше за все, вона здалася б мені однаково страшною і нереальною, а, отже, далекою. Проте реальність після 24 лютого, а до того гібридна війна, а перед тим 300-літня українська боротьба з росією = срср = російською імперією, змінили ставлення до багатьох речей, зокрема і до тексту китайсько-американської письменниці Ребекки Кван.

Як нагодувати песика та закрити всі гештальти

02.02.2024

Це сильна історія, майстерно написана та непогано перекладена (зі всіма матюками Стівена — без пуританських пом'якшень). І зауважу, що це об'єктивна оцінка, на яку жодне хворобливе марення не вплинуло. Книгу варто читати в будь-якому стані  –  хворіти при цьому геть не обов'язково. Утім, якщо ви якраз таки хворієте або плануєте найближчим часом добряче прилягти, то за таких обставин наполегливо-таки раджу — прочитайте, вам сподобається. Це як екранізація Гаррі Поттера — під Різдво смакує особливо, але й улітку дивитися можна. 

Розповіді про комунізм з кухонь східноєвропейських жінок

29.01.2024

Беруся за книгу, яка справила дуже яскраве враження на світ ще у 90х роках. Тоді «Як ми пережили комунізм і навіть сміялися» активно перекладали, перевидавали різними мовами і навіть уводили до університетських програм. Натомість в Україні книга з’являється аж через 30 років після шаленого успіху. Ні-ні, у нас вона теж успішна й навіть приголомшлива. Але, Йосип голий, 30 років!

«Ми не сіль цієї землі, ми – її гіркий хліб». Тетяна П'янкова «Вік червоних мурах»

24.01.2024

Ця ЛітОглядка далася важко. Передусім через те, що дібрати влучні слова, які б точно й правильно описали змісти книги Тетяни Пʼянкової «Вік червоних мурах», складно. Але це лишень тому, що говорити про трагедії цілого покоління страшно. Проте пані Тетяна напрочуд смілива. Тож, будьмо сміливими й ми!

Пес Патрон. Автобіографічні спогади

16.01.2024

Кожне слово передбачає певний зміст, що в нього був закладений кимось колись (у кожного слова є деміург), але не враховує всі ті численні пертурбації, що відбудуться з ним під плином часу, передуючи його зникненню за той лінгвістичний обрій, звідки доноситься хіба що легкий запах шовкопряда.

Олександр не вгамувався: 2 частина детективної хімії

08.01.2024

Внутрішнє відчуття справедливості вимагає від мене написання огляду-продовження наступної книги з серії пригод непосидливого доктора Девіда Гантера.