Бандерівці. Пособники фашистів. Буржуазні націоналісти. Ґвалтівники. Убивці. Кати. Совєцька машина добре пропрацювала великий і жахливий міт. Декого від нього досі дрижаки б’ють. 29 років тому нарешті сконала тоталітарна машина 15 «республік». З позитивного – дракона Совєцького Союзу немає. З негативного – ми досі розгрібаємо авгієві стайні в головах багатомільйонних сучасних держав. Комусь це вдається більш успішно, декому – не дуже.
Ґаджети забирають частину часу. І відривають від живого спілкування. Така мара сталася і з героїнею. Чи цікавий світ без смартфонів та інтернету? Дівчинка перевіряє разом із новими друзями. А ще потрапляє у пригодницьке фентезі задля пошуку світла.
Хо-хо! #сТОПка струсила з себе легкий сніжок. І принагідно нагадує про себе перед Різдвом і Новим роком. Тому, запасаймося імбирною випічкою, мандаринами і запашним шоколадом. Внутрішня дитинка весело пищить від захвату. Бо є що почитати.
«Дідько, то ж моя сусідка. Не впізнала», – вигулькує у голові на привітання незнайомки. Бац – і ця жіночка вже завертає до сусіднього дому. «Вота, вота?» – знову крутиться у свідомості. Не так добре ми знаємо тих, хто живе поруч. Ой, не знаємо. Що ж далі? Слухайте у фрагменті дня.
Зараз би вже не листя рахувати, а сніжинки. От лише б не так швидко танули. Дивитися на білий вихор за вікном і думати – у цьому світі стільки любові, та скільки ще в ньому болю. Знайомство з творчістю Вікторії Амеліної, особисто для мене, почалося з роману «Дім для Дома». Тепла історія від імені відданого собаки Доменіка залишила по собі добре враження. Минуло вже більше року з того часу, і тепер – листопад завершився, а з ним і остання сторінка дебютного роману пані Вікторії «Синдром листопаду».
Він став символом національно-визвольного руху нарівні з Нестором Махном, Симоном Петлюрою, Романом Шухевичем і Степаном Бандерою. Його ім’ям назвали цілий рух Організації українських націоналістів, а послідовників, відповідно, іменували «мельниківцями». Цей дайджест про Андрія Мельника – державного, військового та політичного діяча, голову ОУН.
Віртуальна виставка «Іду на Ви», присвячена Дню Збройних сил України, має на меті представити книги про Збройні сили України з фонду Луганської ОУНБ, надати можливість для подальшого знайомства з історією та розвитком української армії, з досвідом проведення антитерористичної операції, де захисники виявляють мужність, безстрашність, любов до Вітчизни, вірність присязі і бойовим традиціям українського народу.
Мрія. Таке насичене сенсом слово. Кажуть, воно любить тишу, і тоді бажане здійсниться. А от Альоша не вміє мовчати: він говорить про те, що марить Францією і хоче там жити. Що він робить, аби заповітна мрія стала реальністю? Поринайте в аудіовсесвіт книги, аби дізнатися. А потім прочитати історію до кінця
Пам’ятаєте вампірську сагу «Сутінки»? То дуже розпіарені книжки та екранізації. Але на темі кохання й пригод зубастих монстрів, схожих на людей, фантазія письменниці не вичерпується. «Аптекар» ‒ то зовсім інше гостросюжетне творіння авторки, шпигунський екшен, вартий утілення в кіно. Обкладинка налаштовує на щось небезпечне, гостре, мов той шприц.
«А що, якби?» – засіло в голові. Уявіть, ви вісім років не бачили близьку людину. І тут – вуаля – вона з’являється у вашому житті. Дивні відчуття, неправда? Подив, радість, сльози чи полегшення? Через це проходить Анна, яка нарешті зустріла свою доньку.
Жоель Діккер. І знову привіт! Знаєте, якщо вам сподобалась книга автора, якого ви раніше не читали, не поспішайте одразу хапати наступний його роман – видихніть. Мені здалося, що пан Жоель після успішної «Правди про справу Гарі Квеберта» не достатньо зібрався з думками і змусив себе написати «Зникнення Стефані Мейлер». А тому до цього твору можуть виникнути питання. А, можливо, це лише наша проблема. Натомість, автор, ніби готувався, що на основі цього роману обов’язково знімуть серіал. Одразу два сезони, певно. Але ні, не пощастило.
Темінь. Шурхіт страхітливого лісу. Амнезія та близькість до божевілля. Образ всевидячого скляного дому. Так, це все про психологічний трилер від Рут Веа. Вступна частина книги здається розтягнутою, мов жувальна гумка. Зустрічаємо дівчину Нору, існування якої нагадує розмірене життя відлюдника. Та, здається, їй подобається такий розклад. Пише вона спокійненько тексти з дому. Бігає кожного ранку. Устигає кайфувати від лоскоту вітру та милуватися осінніми барвами.
Ми любимо книги, від яких виступають сироти, стискається у боці і пітніють долоні. Щоб аж дуже так. Ні, це не мазохізм. Це жага до правди і чесності перед читачем. Чи знайшли ми щирість? Киваємо ствердно. Повість Андрія Бондарчука «Уклін ангелу» про дійсні події, які відбувалися в Україні в 30-х і 40-х роках минулого століття. Це книга більше, ніж про голод. Вона про те, що живе всередині нас, щось лихе, а часом полохливе, як мале кошеня.
Пам’ятаєте своє дитинство? Ганяєш на велосипеді, маєш постійний запас грошей – листя з дерева, об’їдаєшся шовковицею і зеленими абрикосами. А ще бігаєш, дурієш і хутко біжиш додому, бо кличуть на вечерю. Ех-х-х… Але інколи спогади надто болючі, а реальність – коле під лопаткою. От і герой роману Ніла Ґеймана «Океан у кінці вулиці» повертається у дім дитинства. Однак не все так просто.
«Звичайний день», – кажу я собі майже щовечора, замислюючись, як він пройшов. Але, звичайний може стати особливим у будь-якому сенсі: чи то приємні новини, або ж навпаки. Так сталося із містером Лі з книги Селесте Інґ «Несказане». Він думав, що то був звичайний вівторок... Проте того дня його життя змінилося. Як саме? Слухайте у невеликому уривку із книги і читайте далі.
Книга завжди часто містить привабливі атрибути, такі собі заклики «прочитайте мене, бо отака я крута». Це може бути позначка «Лауреат Пулітцерівської премії», приємний відгук Стівена Кінга, де він каже, що книга ця є справжньою рідкістю, бо зринає подібне диво не більше п’яти разів на десятиліття. Ще напевно зацікавить діловита постава самої авторки – винуватиці отієї самої письменницької сенсації. Це Донна Тартт.
Як воно – жити в ідеальному місті? З його культурою, звичаями, менталітетом… Не знаєте? І я не знаю. Мабуть, як і завжди треба спочатку призвичаїтись, знайти квартиру, як-от це зробила Мія зі своєю донькою Перлино з роману Селести Інг. І вже тоді розкриється вся ідеальність міста. А ви також можете прослухати, у чому та ідеальність, і не забувайте читати далі.
Фрагмент дня – це щотижнева аудіочиталка, де збираємо уривки особливих творів українських та іноземних авторів. Кожен фрагмент – це певний настрій, вихоплений з книги і зафіксований голосом бібліотекаря. Голос, до слова, приємний і мотивувальний.
Детективи змушують вас не відривати очей від книги? Мучитеся, доки не знайдете виходу з лабіринту загадок? Тоді пропоную познайомитися ближче з кривавими таємницями «Ляльки» Даніеля Коула. Адже вона точно знає, як заінтригувати.
Нехай йому грець! Війна – найпаскудніша річ у житті людини, родини і нації. І світу теж. Ганебна штука, яка ламає моральний хребет, що аж очі вилазять від болю. Найбільша катастрофа, яка сталася із нами – Друга світова війна. Узагальнено 60 країн учасниць, 50 мільйонів жертв. Саме про цю сторінку історії роман Галини Горицької «Церква Святого Джеймса Бонда та інші вороги».