Тут живе півтора мільярди людей, їдять паличками, винайшли папір, годинник, компас, порох, сірники, гроші. Це друга країна світу за рівнем економіки. А товари її виробництва є у кожному куточку й закапелку Землі. Звісно, це Китай. Або Китайська Народна Республіка.

Моє бажання відвідати Китай з’явилося після одного із сезонів програми «Світ навиворіт» із Дмитром Комаровим. Зачарована, здивована, схвильована, зацікавлена – це не всі емоції, які викликала ця країна. Тому, зараз у мене є два пріоритетних напрямки – відвідати Китай і Велику Британію.

А поки задовольняюся мінімальною можливістю – читаю книгу від Ізабелли Калюти «Ман чжу. Китай для допитливих».

Цей огляд точно не буде гейтом. Скидається, що це книга для підлітків. Але насправді вона підходить абсолютно для будь-кого. І величезна дяка за величезний шрифт і гармонійні ілюстрації. Без них не було б того смаку й легкості. От прям як випила вершковий коктейль із полуницею.

Отож. Китай чи пак Джунґґуо – «Центральна держава» – як її називають самі китайці. Відкриваємо мініпутівник у пункті «Географія». Сусідить із 14ма державами. Площа більша, ніж уся Європа. А температура у деяких районах падає до -40.

Пункт «Мова». Так, китайська одна з найскладніших мов. Бо китайці користуються різними мовами й діалектами залежно від регіону. Однак є полегкість – спільна китайська, яку вчать у школі. До всього є два різновиди письма. Традиційне, яке читається згори до низу. І спрощене – зліва направо.

Свята. Китайці дуже люблять свята. Але якщо ти країна з потужною економікою, не очікуй, що матимеш довгі відпустки. Отож, найдовші канікули на китайський Новий рік. 2 тижні країна зупиняється на відпочинок. Люди скуповують новий одяг, подарунки й мчать до рідних. Отож, замовляти у цей час з AliExpress не варто. Посилочку вашу відправлять дуже не скоро.

А ще сподобалася традиція напередодні Нового року – викидати старі й непотрібні речі. І вдягати нові. Часто це речі червоного кольору, наприклад, спеціальні святкові шкарпетки.

Символи. Куди ж без милих панд, драконів і повітряних зміїв? І, звісно, червоних паперових ліхтарів.

Кухня. Культура Китаю будується на філософії інь і ян. Це ідеальний стан рівноваги та гармонії. Саме таке ідеальне співвідношення характерне й для страв. Усі інгредієнти мають урівноважуватися, щоб жоден не домінував над іншим.

Качка по-пекінські, локшина дан-дан, вонтон, мантоу – їжте з насолодою. І найголовніше – щиро сьорбайте й плямкайте. Саме так ви покажете, що страва смачна й припала до душі. І ще не плануйте нічого з 12 до 14 дня. У Китаї обід. А це святе.

Кровні узи. Сім’я для китайців – головне. Повага до старших людей – святий обов’язок. Через це для називання рідних мають багато слів. Цеце кличуть старшу сестру, меймей – молодшу. Старшого брата – ґоґо. А молодшого – діді. До осіб у віці звертаються шушу – дядечку. Айї називаються тітоньку.

Тут має стояти сумний смайлик. Бо ж усього про Китай і не розкажеш. Це країна контрастів і напрочуд працьовитих людей. Упевнена, що він у мільйон разів глибший, барвистіший, мудріший, аніж на сторінках книги чи цього короткого огляду. Та немає сумніву, що цей путівник лише підштовхне почати збирати кошти на відпустку. Бо ж побачити Великий китайський мур, Заборонене місто чи фестиваль льодових скульптур, з’їсти смажене морозиво чи пограти у маджонґ варто.

Нехай і у вашому особистому путівничку стоятиме пташка навпроти слова «Китай».