Запашна випічка і чаювання, вечори під пледом і споглядання дощу у шибку, свічки й ароматичні лампи, шоколад і тріскотіння дерева в каміні. Чуєте-чуєте шурхіт книг про скандинавів? Лаґом, хюґе та люке – те, що робить життя гармонійним, толерантним, неконфліктним і ощадливість. Те, що наповнює життя сенсом, а відтак – щастям. Так, нарешті, повернулася наша книжкова #Стопка. Ось що вихопили для вас.
Мій яскравий спогад з дитинства – затишне палахкотіння бабусиного торшера. Любила вмощуватися біля нього на кріслі з книгою, їством, обгортатися ковдрою або теплим халатом і опинятися у своєму безтурботному вимірі, де добре і спокійно. І от якби мені сказали, що цей ритуал і є хюґе, то я б лише запитливо вирячилася.
14 березня – День Українського Добровольця. Чому так склалося? Найперше через те, що цього дня у 2014 році перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці. Усе для того, аби сформувати перший добровольчий батальйон. Друге – 17 січня 2017 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про встановлення Дня Українського Добровольця».
Знаєте спосіб, як відпочити від книжки, – прочитайте книжку! Так, це можливо. Навіть весело. Особливо, якщо це книга-комікс, де не треба заглиблюватися у причинно-наслідкові зв’язки, розгрібати екзистенційний бунт героїв, сумніватися у письменницьких здібностях автора чи боятися маніяка з попередньої сторінки. От є просто книга. Читаєш – і класно. Зрозумілі життєві ситуації, бібліофільні жартики, іронічне змалювання типових сюжетів / героїв
Кетрін лежала прив’язана до ліжка. Вона відчувала, як шалено калатає її серце. А ще точно знала, що треба приборкати страх. Бо він лише приваблює мисливця. Жінка потерпає від спраги і мріє, щоб усе скінчилося швидко.
І що тепер? Дорогу лише їм? Хто так вважає – поспішіть познайомитися з представниками цього покоління. Як це зробити? Як варіант, почитайте книгу «Покоління Z на роботі» Девіда та Йони Стіллманів. Друге – почніть із зетівцями співпрацювати.
Цей дайджест не оповідає, а переказує слова очевидців початку російсько-української війни. У лютому 2014 року Російська Федерація порушила норми та принципи міжнародного права – анексувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей.
Одного разу, тобто сьогодні, з’явився огляд. Він на книгу Артема Чапая «Дивні люди». Книга ця про людей і їхні дивацтва, з-поміж яких – суржик. Такий рідний на смак і хворий на вигляд, себто на звучання. Але «свій» серед багатьох сапієнсів-українців. А ще рідний для неандертальця Стьопи, привченого «з пробірки» говорити сумішшю слів-паразитів. Тільки-от він хоче цього позбутися, вчиться літературної мови, і дивується, коли знайомі українці, вони ж люди розумні, спілкуються ще гірше, ніж він сам.
Неоднозначне питання, знаю. І чого б це мене цікавило? Бо ж є прекрасна/дотепна/дітоствердна/феміністична книга Артема Чапая «Тато в декреті». Про що? Про тата, який декреті! Уявляєте? Тато! У декреті! Екзотика для наших широт, яка з часом, упевнена, стане звичним явищем. Артем Чапай, письменник і тато двох карапузів, розказує про свій досвід «відсидки». Цим останнім словом частенько послуговуються батьки в декреті, бо часом оте дійство по-іншому й не назвеш.
29 січня Україна відзначає День пам’яті героїв, що загинули під Крутами. Чому гроза? Тоді «прогриміли» вигуки рушати у невідомість. Ця історія – про протиріччя умов, у яких опинилися майже не навчені військовій справі юнаки, про відданість, любов до України і людей, що йшли до останнього за її цілісність, попри відсутність досвіду, знань. Їхні руки тремтіли, коли вони тримали зброю? Про що вони думали?
Перша світова війна. Українці розділені між Австро-Угорською та Російською імперіями. Війна у протилежних таборах і мрії про власну державність. На згарищі двох держав постають дві республіки Українська Народні Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка. 22 січня 1919 рік, 12:00. Софійська площа. Один Акт Злуки. Одна держава. На честь події влаштували історичний парад та народне віче, а це – більше мільйона українців.
Протягом 242 днів військовослужбовці, добровольці, медики і волонтери захищали летовище від бойовиків і російських найманців. Оборона тривала з 26 травня 2014 по 22 січня 2015 років. За офіційними даними під час оборони ДАП загинули більше 200 військових. Кіборгами нескорених українців назвали самі терористи. Мовляв, тільки роботи здатні вистояти в таких нелюдських умовах. Після кровопролитних боїв аеропорт став символом героїзму для всіх українців.
Вони стримані, надзвичайно ввічливі, абсолютно консервативні, постійно перепрошують, навіть якщо не винні, завжди п’ють чай, лементують на погоду й охороняють власну приватність. Впізнаєте? Англійці! Так, це вони. І найпоширеніші стереотипи про них. Достоту не зовсім обґрунтовані
Феліксом звали хлопчика з гіпереластичними суглобами, що втік з трупи відомого фокусника. Його знайшли у майстерні молодого скульптора надгробків Петра Сколика. Відтоді хлопчина почав жити у бездітній родині Сколиків. А «Фелікс» – це назва гуртожитку у Кракові, у якому жила і писала цей роман авторка. Її батько Юрій Андрухович, довідавшись про це, запропонував так книгу і назвати.
Філолог, письменник і маркетолог збираються разом на курсі із копірайтингу. Так виходить, що вони стають «жертвами» навчального експерименту – проводять тренінги самі для себе, але не втрачають віри і до останнього чекають примарного лектора-копірайтера. Останній так і не з’являється. «Сила» цієї історії – учасники лекції утворюють триєдність поняття копірайтинг, де місце і маркетингу, і філології, і навіть літературі.
Зізнаюся, спочатку я подивилася серіал, а вже потім прочитала книгу. Але не шкодую про це. Бо книги й екранізація – це почасти різні витвори, які бувають лиш злегка дотичними. Так сталося і в нашому випадку. Ліян Моріарті та її роман «Велика маленька брехня» сколихнув читачів з усього світу, ставши 2014 року бестселером за версією «New York Times». А пізніше телеверсія зібрала тримільйонну аудиторію фанатів. Вражає? Мене так.
Уміння забивати на певні речі, а не забивати когось – розставляємо пріоритети цієї книги. Пишу про автора, що трохи розвантажив мене у найважчий тиждень осені.
Клеверик – чорноволоса бунтарка. Вона гуцульська мавка, що знається на травах, мистецтві й береже любов до рідної землі. Романтична, наївна, відкрита й прямолінійна – з такою дівчиною нелегко. Без неї – неможливо. Роман-феєрія від Валерії Чорней про пошуки власного призначення, пробудження внутрішньої сили й кохання
Доктор Вілбур Нарцис-11 Свейн пластує на даху Емпайр стейт білдинґ. Сьогодні надзвичайно сильна гравітація, тому єдине, що йому залишається, – повзати і чекати, доки послабиться сила тяжіння, а з нею і ерекція. Остання завжди з’являється у дні високої сили тяжіння у всіх чоловіків на континенті. До речі, цей сторічний стариган, схожий на неандерталоїда, – президент Сполучених Штатів Америки. Хоча й колишній президент. Колишніх Штатів.
Террі Пратчетт, автор книги «Кіт без прикрас», стверджує: справжнім є той кіт, що не носить нашийника, демонстративно краде їжу зі столу, не дозволяє засунути себе в кошик з м’якою подушечкою, легко переконує сусідів, що він їхній кіт (при живому господарі). І нарешті, справжній кіт – це байдужий кіт.