За курсом швейцарського франка до гривні Октав Паранго продав би сьогодні свою книгу за 2 730 грн. Таку ціну він дав їй, коли сидів у в’язниці. Там він книгу і закінчив. А писав він її, аби його звільнили з роботи. Мовляв, набридло бути у рекламному бізнесі, заробляти шалені гроші й чимдуж захлинатися у штучних водоймах щасливої днини.
А Октав, до речі, головний герой скандального роману Фредеріка Беґбедера «99 франків». Думаю, зараз навряд би ця книга плескалася у такому ажіотажі, як давнього 2000 року. Тоді автор й опублікував роман. І так, після презентування «99 франків» Беґбедера самого звільнили з роботи.
За що герой Октав отримував величезну зарплатню? За вигадування гасел (титрів) до рекламних роликів і плакатів. «Я той самий чолов’яга, що продає вам усіляке лайно», – підсумовує про себе Октав.
Чому ж він тоді хоче звільнитися з роботи? У примітках до резюме Октава варто б додати «наркоман-розпусник-пофігіст-невротик». Він має все – і це робить його нещасним. Що більше грошей він заробляє, то менше йому хочеться просто жити. Він виконує свою роботу добре, дотримується правил гри замовників, його цінує і навіть лікує від наркозалежності керівництво – і це теж його виводить із себе. Але всі ці зв’язки – між колегами, коханками, сторонніми людьми – уже давно перетворилися на форпост. Для Октава вони постійно розкладаються, смердять, йому нудно і гидко від самого себе, бо всі його «добрива» – це лише скирта рекламного лайна.
Чому раніше книгу радили читати всім рекламникам? Рецензенти пишуть, що це непоганий посібник, де розкривається темний бік рекламного бізнесу. Але, як на мене, автор виклав доволі очевидні речі: маніпулювання свідомістю, так звані рекламні типажі у виборі героїв/героїнь реклами, коротко, але влучно і т.д. А ще автор змальовує доволі «показушного» недогуру реклами – Октава. Суцільний несмак у всьому тому, що він вигадує. Дешеві прийоми типу «лоск на попі – повільне заковтування великої ложки йогурту – накачані, але розумні – зараз розкажу секрет своєї унікальності» і багато іншої потворної рекламної гекатомби.
Це що, правда найкраща книга Беґбедера? Була. Але добре, що він написав книгу «Уна і Селінджер». Огляд на неї можете прочитати цієї ж миті. І, напевно, чудово, що тоді його все ж звільнили з роботи.
