Кетрін лежала прив’язана до ліжка. Вона відчувала, як шалено калатає її серце. А ще точно знала, що треба приборкати страх. Бо він лише приваблює мисливця. Жінка потерпає від спраги і мріє, щоб усе скінчилося швидко.
Насправді, це не кінець і навіть не початок драматичної / напруженої / моторошної історії. Із синхронією розберетеся, коли вже читатимете роман «Хірург» від Тесс Ґеррітсен.
Хто? Та Тесс Ґеррітсен же! Письменниця і лікарка за фахом, що любить лоскотати нерви й шлунок читачів детальними описами з життя нашого тіла.
Навіщо? Ви ще й питаєте! Відверто скажу, книгу швидко не подужала не через складний / нудний сюжет чи брак часу. Ні. Через напади нудоти. Бо смачно описані детальні сцени плюс непогана фантазія дорівнює помисливість, яка грає проти мене.
What about? Коротше кажучи, не тягтиму кота за деталі. Роман про маніячину. От про справжнього, як у фільмах-трилерах. Він вдирається до помешкання жертви. Катує її, примушує морально страждати, а тоді вирізає її головний жіночий орган – матку. Далі – вбиває, перерізуючи горло.
Де? Бостон, літо. Три жертви і одна головна здобич. Усі вони зґвалтовані до цього. Він відслідковує їх і рухається на крок попереду від правосуддя. Але на одному з місць злочину залишає частинку себе – волосину. Вона, між іншим, говорить достатньо. У душогубця рідкісне захворювання – можливо, синдром Нетертона, тому його волосся має вузлувату трихоклазію, або бамбукове волосся.
А далі що? Усе за планом. Команда полісменів з відділу вбивств ламає собі голову, як зловити мерзотника. Що спільного між жінками, де вони живуть, з ким спілкуються і до чого тут головна героїня роману – Кетрін Кордел. Вона лікарка-хірург. Рятує життя іншим, а ще вже два роки має єдиний маршрут «робота – дім – робота». І якщо що, вона теж жертва зґвалтування. А далі просто фантазуйте 
Глибше. Глибина є. Хоч би й психологія маніяка, що як невидимий сатана шмигає містом і робить зло. Любителям жанру раджу однозначно. Бо тут тоді і детективна лінія, і викрутаси психіки, і любов, і збочене задоволення, і навіть фемінізм. Останній стосується жінки-поліцейського, яка щосили пробивається у професії «справжніх мужиків». Але пробивається.
18+. Так, роман краще читати зміцнілим особинам зі стійкою ментальністю. Вагітним і глибоко вразливим навіть не дивитися у бік книги. Чого вартують лише сцени порятунку пацієнтів, коли лікарка збирає теплі вузлуваті кишки пацієнта, а тоді залазить йому в самісіньке нутро. Бр-р-р-р… А вже не кажу про «вишуканості» у роботі маніяка.
Книга пройшла випробування. Обов’язкове читання. 10 з 10.
Пішла перевірю замки на дверях і ножі в шухляді.
