Говорити з дітьми про важливе іноді складно, але необхідно. І щоб полегшити цей процес, можна звернутися за допомогою до дитячої літератури. Особливо, якщо книжка «оснащена» не лише цікавою історією, а й психологічними вправами, історичною довідкою та питаннями для обговорення. І це я про книжки Надійки Гербіш «Яблука війни» та «Ми живемо на краю вулкана» від видавничо-освітнього проєкту «Портал». І хоча ці твори передусім призначені для школярів від 7 до 11 років, та, завіряю вас, дорослим теж буде не лише цікаво, а й корисно.
«А в серпні їдемо до Дніпра». Після насиченого Мандрівного культурного шелтера у Черкасах знову пакуємо валізи з трьома подіями. Їдемо втілювати різні формати взаємодії між переселенцями і дніпрянами. Так, упродовж 26 – 28 серпня команда Шелтера проводила дискусію «Культурна деокупація: з чого починати», антилекцію з української літератури «Витвір UA» та фотовиставку «Мандрівний Старобільськ», навколо якої проходили літературно-музичний квартирник і творча майстерня.
Культурний шелтер вирушає у другу подорож! Цього разу – до Дніпра. Протягом 26-28 серпня на різних локаціх міста проведемо три події за проєктом «Мандрівний культурний шелтер Луганщини». Нагадуємо, що наша місія – об’єднати внутрішньо переміщених осіб з місцевою громадою у форматах живого спілкування, дати майданчик для обміну думок, нетворкінгу, пошуку натхнення, зрештою, спільного відпочинку.
«У липні їдемо в Черкаси», – підсумували якось на проєктній нараді. А потім закрутилося. Аж так, що впродовж трьох днів провели 5 різноформатних подій для внутрішньо переміщених осіб та черкасців. Уся ця подорож втілилася в назві проєкту «Мандрівний культурний шелтер Луганщини». За підтримки програми «Культура допомає / Culture Helps» вдалося об’єднати людей навколо антилекції з української літератури», публічної дискусії щодо деколонізації та мистецької події «Мандрівний Старобільськ».
Добре, коли книжка потрапляє на бібліотечну поличку, краще – коли це збірка сучасної української поезії, вірші якої хочеться читати й перечитувати. Це я, якщо коротко, про збірку Павла Вишебаби «Тільки не пиши мені про війну», яку ми отримали від благодійного фонду «Бібліотечна країна». Але коротко писати далі не вийде, тому пристебніться, ми вирушаємо.
3 червня – День Луганської області, якій виповнюється 85 років. По-особливому це свято сприймається сьогодні, коли дім знаходиться в окупації російської армії, а ми чекаємо поки над нашими містами замайоріє синьо-жовтий прапор. Але завжди можна повернутися додому бодай подумки, у нагоді ж можуть стати твори художньої літератури. Луганщина серед цих рядків справжня: непроста, неоднорідна, але так само рідна й бажана.
Обіймаємо колег по-мандрівному в Львівській обласній дитячій бібліотеці. Завітали до них у гості не лише випити чаю та поїсти піци. Ставимо мету поговорити про їхні соціальні мережі й дати свою оцінку контенту. Зі стіни до нас привітно усміхається левеня – символ бібліотеки. Заходимо до затишної кімнати, де замість галасливих дітей сидять не менш шумні дорослі – колеги-бібліотекарі.