Він ще не народився, не має імені. Батьки не купили йому ліжечко, одяг, підгузки, пляшечку. Він сумнівається – а чи чекають його взагалі? Мамі добре, бо вона п’є холодне вино на дев’ятому місяці вагітності. Йому теж від того добре. Вони поєднані, але зв’язок відчує лише він. Ненародженому малюку страшно з’являтися на світ, який уже жорстоко з ним повівся.
Що за книга і хто автор?
«Горіхова шкаралупа» Ієна Мак’юена. Сам автор – володар Букерівської премії за книгу «Амстердам». Написав оскароносний роман «Спокута». Мак’юена знають, як вимірювальника глибини людської свідомості, а я впізнаю його за гострим сарказмом і чорною іронією.
Про що «Горіхова шкаралупа»?
Про дитину, яка от-от народиться і про її горе-батьків. У свої утробні дев’ять місяців ненароджений уже сміливо трактує сучасний світ, історію, політику, непогано метикує про релігію, культуру. Мені б його знання щодо геополітичної ситуації у світі. Ерудиція малого кладе читача на лопатки відразу.
У чому проблема дитини? У батьках. Мама планує зі своїм коханцем отруїти свого чоловіка, щоб відхопити його будинок. А жертва-чоловік хоче повернути маму, бо любить її до самознищення. Ще одна проблема дитини – її народження. Автор натякає: виховуватиметься малий у в’язничній камері.
У чому проблема батьків? У грошах. Мама хоче заволодіти спадком ще живого чоловіка. Її коханець, брат цього самого чоловіка, теж хоче грошей і натхненно допомагає мамі. Ще живий чоловік – поет за статусом та станом душі і це лише пришвидшило його смерть.
У чому моя проблема? У тому, що я відразу розпатякала зав’язку і розв’язку.
Чи складно читати? Ні. Книга написана за досить простою детективною формулою. Та підсилення спрощеного сюжету – це дуже цікава оповідність. Дитина, яка не бачить, що насправді коїться навколо неї, переповідає історію, спираючись на власні відчуття.
При чому тут горіхова шкаралупа? Безпека, відчуття, що все під контролем, усе перебігає саме так, як має бути. У дитини цей стан мінливий. Недаремно вона хоче якнайшвидше спекатися цієї оболонки і покінчити вже з цією несправедливістю. У шкаралупі не лише дитина. Мама, тато, коханець теж там. Вони копирсаються в навколоплідних водах егоїзму, пихатості, цинізму, обнадійливих сентиментах, брехні й власної нікчемності. Усе рано чи пізно дає тріщину, навіть любов, яка щойно зародилася.
