Окрилюють слова «та ти розумний/на!»? Заспокойтеся. Це ж просто констатація. Ви належите до цього біологічного виду і є частиною величезної еволюційної систематики. А тепер саме час поговорити про книгу Ювала Ноя Харарі «Людина розумна».

Примати. Тобто ми.

Подобається нам чи ні, але всі ми є членами однієї родини Великі примати. Так стверджує не лише автор «Людини розумної», а й науковий світ і, напевно, доля. Якщо, звісно, у неї хтось вірить. Бо у цій книжці багато чого не просто контрастує із суб’єктивним. Тут серйозна спірка між об’єктивними категоріями та тими, що сприймаються на рівні нашої чутливої духовної організації.

2,5 мільйонів років тому Східній Африці пощастило, а може й ні. Там людина вперше еволюціонувала. Допомогли їй у цьому старшенькі «південні мавпи»  – австралопітеки. У Європі та Західній Азії розвинулися досить несимпатичні, але м’язистіші за нас розумних, неандертальці. Чи не найбільшої шани отримали «люди прямоходячі». Знаю, звучить назва так собі, тому послуговуватимемося латинкою – «Homo erectus». Бідолахи вимушені були виживати у жорстких умовах східних районів Азії майже 2 мільйони років, тому заслужено опинилися у вищій лізі найвитриваліших. З колиски людства продовжували хникали «новоприбулі» – «людина з озера Рудольф», «людина працююча», «людина денисівська» (сенсаційні розкопки 2010-го року), «людина розумна» врешті-решт.

Острів карликів

Це індонезійський острів Флорес. Там коїлося щось дуже кепське, бо первісні люди припинили рости. Карлики грамоніювали з вищенькими, допоки останні не вимерли зовсім. А все через їжу, якої вищі люди потребували більше, аніж менші. Голод за голодом – і вищі зникли з острову, що віддалився від зовнішнього світу безкраїм морем. Карлики зростом лише один метр і вагою 25 кілограмів продовжили існувати. Цікаво, що вони, напевне, зовсім не боялися самотності, а радше потерпали від безпорадності. Бо на невеличкому клаптику немічного острівця, що будь-якої миті міг піти під воду, карлики насолоджувалися життям на повну: активно полювали на так само карликових слонів та ініціативно поповнювали власну родину.

Гни еволюційну лінію

Чи згадується вам пряма лінія, за якою вишиковуються нащадки людини? Коли людиноподібна мавпа починає розгинатися, випрямлятися, тримати горду поставу та дивитися на цей світ з високої гори? Уся ця маячня аж ніяк не сприймалася мною зі школи. Зображується це як етап зростання та старіння людини розумної, тобто людини одного виду, що приречена стати єдиним пупком Землі, хвалячись середнім об’ємом мозку 1400 кубічних сантиметрів.  Але факт наступний – 100 тисячоліть тому на планеті тупцювало шість видів людей. І хто знає, можливо, їх було набагато більше. Ми ж підхопили еволюційну естафету.

Розумний неандерталець

Є дві теорії-інтрижки. За першою, людина розумна прибула на землі неандертальців, і чи то від захвату від побаченого, чи ж у пошуках нових вражень, схрестилася з м’язистим тубільцем. Якщо таке сталося насправді, то сучасні євразійці – не чисті розумні. Цікавості розгорнулися і у Східній Азії. Там розумні злягалися з місцевими прямоходячими. Тож сучасні корейці та китайці мають теж дуже цікаву помісь. Це все зветься теорією схрещування.

Їй на противагу існує теорія заміщення. Тут усе навпаки: розумні хоч і прийшли до неандертальців, але почуття відрази та несумісність спалили всі місточки порозуміння. Науковці шепочуться, що навіть якщо щось і було, то аж ніяк не  нагородило б різнорідних батьків чадом. І все через генетичну прірву. Прихильники цієї теорії пішли далі й припустили, що розумні, такі забіяки, вдалися до суцільного геноциду, ступивши на батьківщину неандертальців. Тож, гени нещасних людей з долини річки Неандер полишили цей світ разом з ними, а розумні тріумфують, бо ж зародили «чистий» струмочок генів, виокремившись від інших популяцій людей.

Як гадаєте, яка теорія перемогла? До 2010-го року стійку позицію мала теорія заміщення. Здебільшого через політкоректність, щоб не загострювати тему расизму. Але дивом непошкоджені скам’янілості ДНК неандертальця поставили не те щоб крапку, а швидше рішучі три крапочки в цій історії. Генетики порівняли ДНК неандертальця з ДНК сучасників. Результати хоч і виявилися неначе комариний укус, але набряк від нього вийшов нічогенький: «1 – 4% унікальної ДНК сучасних мешканців Близького Сходу та Європи становить ДНК неандертальців». Небагато, але все ж похитує корону на головешці розумних.

Ґендер. Витоки дискримінації

Для дослідників витоків ґендерної дискримінації книга теж буде вдатною. Зверніть лишень увагу на Кодекс Хаммурапі – законодавчий текст від правителя Вавилону, – де смертний пан Хаммурапі сам себе благословляє вершити долі підданих, вигадавши законодавчий текст, де більше перепадає жінкам. Вона ж власність чоловіка, от тому й карається, навіть якщо винен сам чоловік. Чому так? Демократичні Афіни V століття пояснюють це просто: маєш матку, значить не без гріха. Такі люди, тобто жінки, не мали прав взагалі. Хіба що народжувати. Хоча 16 століть потому Китай порушив і це право, запровадивши політику однієї дитини. Дівчаткам так само були не раді.

«Стать – то дитяча забавка, а от ґендер – то вже серйозно».

Колективна уява. Природнє/неприроднє

Розділ «Когнітивна революція», з якого почерпнуті вищевказані оповідки – смачно сприймається, бо нанизує багато прикладів та відкриттів. Це також історія про легенду «Пежо» або ж силу колективної уяви, якою дуже-дуже давно заволоділи священники та чорнокнижники. Якщо наприкінці цієї історії ви матимете сумніви в існуванні прав людини – то не переймайтеся. Вони теж витвір нашої багатої уяви. Манлива тема для закваски мозку – тема природнього та неприроднього, особливо з точки зору християнської теології.

Тріумф серійного вбивці

Вбивця – це людина розумна. З її появою почали зникати інші істоти. Масово і безслідно. З настанням наукової революції людина стала дуже крутою. Особливо коли почала створювати живих істот. А це пряме порушення закону природнього добору. Та кого це тепер хвилює, якщо від результатів просто зриває дах! Взяти хоча б історію про флуоресцентного зеленого кролика. Бразильському біохудожнику в 2000-му році припекло створити кролика, який світитиметься за його командою. Французькі вчені подумали, а чом би й ні, та й ввели в ембріон звичайної кролиці ДНК зеленої флуоресцентної медузи. Зелену пухнасту пані назвали Альбою. Мі-мі. Але кролики – то таке. Ось уведення реконструйованої ДНК неандертальця у яйцеклітину сучасної людини та народження дитинчати неандертальця – ото вже рівень. Але на той проект треба 30 мільйонів доларів. Зі світу по нитці – і нашкрябаємо на дитинку.

Про біоінженерію, створення неорганічного життя та захоплення світу кіборгами ви і так знаєте.

Чи є у світі щось небезпечніше за незадоволених та безвідповідальних богів, які не знають, чого вони хочуть?