Дорогу префіксу анти-! Увечері 30 листопада провели антилекцію «АнтиГорький».  Зачепили життя і творчість Максима Горького або ж Олексія Пєшкова. «Вам що, робити більше нема чого?» – якось прокоментувала пані,  запрошена на захід. Вона, до слова, так і не прийшла. А нам, виявилося, є що робити, бо ж отака цяця засіла в наших головах – продовжити жити без Горького. Отож, з ідеєю бути Луганською обласною універсальною науковою бібліотекою чи то Good Library зібралися ми, щоб чітко обґрунтувати власну позицію.

Сіли в коло. Ритуал очищення? Ні, то занадто smiley Це необхідність у межах запланованого інтерактиву. Розставили перед кожним учасником антилекції червоно-чорні коробки. Новорічні подарунки? Ні, то теж занадто. Поклали туди предмети, які викликали у нас певні асоціації з тим чи іншим фактом біографії письменника. А фактів цих назбирали десять. От спробуйте пофантазувати – до чого у коробці іграшковий інопланетянин та зліплений із пластиліну людський мозочок? «Усе ж просто», – гадали ми. «Що за маячня?» – подумалося людям. Але до правди докопатися вдалося: Горького дослідники називають прихідцем з іншої планети з метою «вочеловечивания и изучения людской природы изнутри» (за П. Басинським «Страсти по Максиму»), а мозок його відразу після смерті відправлено в Інститут мозку для дослідження природи геніальності письменника. До речі, результати дослідження знайти нам так і не вдалося. Хіба що тільки вагу мозку Горького smiley

Гості відкривали коробку за коробкою, знаходили гарненьких лялечок, іграшковий пістолет, зображення Платона, Маргарет Тетчер, картонні вуса, розірвані паперові сердечки, фото Мізинця та Варіса з «Гри престолів», пігулки і всіляку іншу важливу чортівню для відтворення потрібних фрагментів із життя Горького. А саме: невдала спроба юнацького самогубства, специфічні відносини з Леніним та Сталіним, фіаско в Америці, сердечні інтрижки, зокрема і хвороблива сексуальна природа, гомофобство/русофобство, просунення ідеї перебудови/переплавлення людини та ідеологізації бібліотек (переписування світової літератури у комуністичному дусі), таємниче походження і таке інше.

Мета більшості сучасних біографів-дослідників Горького – повернути письменника російському читачеві. А ми такі і не проти. Ба більше, бажаємо, аби він найскоріше повернувся додому і більше не покидав рідного пристанища. Директорка Good Library Світлана Моісєєва говорить, що ідея «АнтиГорького» – не лише розвінчати міфи про радянського письменника, ім'я якого надано Луганській ОУНБ ще в 1936 році, а й позбавитися від спадщини, яка нікому вже не цікава.

 «Нам вдалося показати письменника не шаблонно, як знакову „пролетарську постать”, а як звичайну людину, з усіма його перевагами та недоліками. Але молодь про нього майже нічого не знає. І тому питання – навіщо бібліотеці носити ім'я письменника про якого більшість нічого не знає?», – додає пані Світлана.

Антилекція викликала й контроверсійні погляди. І це добре, бо ще одна наша мета – емоції з боку слухачів, а не пасивне сприйняття інформації.

«Исторические факты не должны тревожить современных людей. История прошла, все, ее нужно отпустить, не трогать и двигаться дальше, потому что в прошлом уже ничего изменить нельзя, мы можем повлиять только на настоящее», – поділився Сергій Миршавка.

Думка бібліотекарів Good Library наступна: публічні бібліотеки (якщо вони не національні) не мають носити чиєсь ім'я та асоціюватися з якоюсь історичною епохою, бо бібліотека змінюється разом із життям.

«Горький для мене відома особистість, але я не читав жодної його книги. Єдине, що про нього знав, так те, що він підтримував більшовиків. Взагалі, був класний інтерактив. По суті, це і є неформальна освіта. Ти сидиш не на лекції, але тобі надається інформація у вигляді гри й водночас аналітики», – ділиться учасник антилекції Сергій Летучий.

Така лекція – перший наш досвід подібного заходу. Плануємо провести «АнтиГорького» для різних аудиторій, щоб зібрати якомога більше точок зору, аби вибратися з історичної трясовини.

Прес-центр Good library