Моя помилка – читати «Сніданок у Тіффані» перед сном, у стані «ой, лишень, щоб швидше заснути». Книга і не стала мене переконувати почекати хвильку. Сторінка 1, сторінка 5 – я вже хроплю. Книгу цю хотіла прочитати вже давно. Чого раніше не вдавалося – сама не розумію. Забувака, та й годі. Це вже Настуня нагадала про Трумена Капоте своїм оглядом на «Інші голоси, інші кімнати». Фільм з Одрі Гепберн у головні ролі залишила на потім, для зіставлення. Спочатку – повість.
1943 рік. Голлі Ґолайтлі 19 років і живе вона в Нью-Йорку. У 14 років вийшла заміж за пристаркуватого чоловіка, що мав чотирьох дітей, старших за Голлі. У 16 років дівчина втекла з родини. І ось вона облаштувала своє «діамантове» життя у великому місті. Панянка шаленіє від діамантів. Небайдужа Голлі й до популярного ювелірного магазину «Тіффані», де знаходить спокій, бореться із внутрішнім страхом, неприємними передчуттями. Там вона вдихає аромати срібла, шкіряного взуття, портмоне з крокодилячої шкіри, ніжиться у поглядах охайних та ввічливих багатіїв. Для існування їй потрібні заможні немолоді чоловіки. Вона їх знаходить. До слова, це її талант – дуже швидко знаходити потрібних чоловіків, які з часом перетворюються на вірних товаришів. Хіба що їхня «вірність» розсіюється, коли бідна Голлі опиняється у в’язниці. Але до того ще далеко.
Їхня вірність і турбота за тендітне дівча – це лише подяка за її всеосяжну ніжність, дозвіл залишати на своєму молодечому тільці просякнуту коньяком та дорогими сигарами слину. Голлі – дівчина добра. Вам може здатися, що вона з розряду «непорядних дівчаток», що спекавшись сільської нудьги, популяризують розпусту, становлять загрозу для респектабельних молодих американок та їхніх татусів, продають душу й тіло заради шовкових простирадл, розбивають родини, дивлячись з високої гори на число своїх жертв з роздертими душами та розбитими серцями. Та мені здалося, що абсолютно всім – і Голлі, і її «жертвам» – живеться дуже добре. Голлі того щиро хотіла, чоловіки – теж. Ще може бути думка, що Голлі, неначе ялинкова прикраса, сезонна втіха: минає період захвату, і дівчина йде під три чорти. Але ж ні! Чоловіки-лебедики пливуть до її помешкання, знаючи, що вони не єдині в її житті. Голлі їх зустрічає, пестить милою усмішкою, приголублює, забавляє жартами. Увечері розважається з кавалерами в ресторанах, підробляючи в дамських кімнатах. Чоловіки не відмовляються від дівчини, навпаки – турбуються про неї, як про власну доньку. Бр-р-р. Один навіть виплатив заставу в 10 000 доларів за ув’язнену Голлі.
Імовірно, ви трохи заплуталися. Знаєте, я теж. Сюжет короткого прозового твору видався дещо непередбачуваним. Не проти, якщо почнемо все спочатку? Отже, Голлі знайомиться з молодим безіменним письменником. Називає його Фредом, як і її брата. З братом у неї особливий зв’язок, вона мріє знайти для них обох комфортний куточок, де б життя здавалося цукром, що повільно тане. Тільки Фред опинився на війні. Голлі чекає брата, переймається, і неймовірно божеволіє від звістки про його смерть. Та з Фредом-письменником їй спокійно. Він живе у тісненькій квартирці, пише твори і чекає, коли їх опублікують. Дівчина дарує йому клітку для пташок за 350 доларів, пробирається уночі через вікно до його оселі пожежними сходинками, не соромиться виставляти оголених грудей. Коротше, дружба міцна. Фред закоханий у Голлі, йому приємно, коли панянка його відверто діймає. Її близькість з іншими зовсім не навертає письменника на думку остерігатися дівчини. Коли Фред дізнається про її зв’язок з ув’язненим мафіозним «фюрером», то лише намагається направити на шлях праведний – дочекатися, коли з неї знімуть усі обвинувачення через брак доказів, а не втікати з-під застави до Бразилії у пошуках багатіїв-маразматиків. Голлі невгамовна та й чхати вона хотіла на умовляння турботливого друга. А він, між іншим, ризикував потрапити на пательню підсудних, допомагаючи Голлі покинути країну. Дівчисько зникло. Лише з часом доходить звістка про мандри Голлі в Африці, де вона встигла розділити ложе з прекрасним африканським різьбарем. А він, на знак пам’яті, вирізьбив скульптурку її голівоньки.
Фільм «Сніданок у Тіффані» варто подивитися. Хоча б для того, щоб побачити Голлі з білим янголом на плечі – творці фільму зробили з героїні напрочуд миле створіння, яка о ні-ні, не займається проституцією, а лише надає ескорт-послуги, не фарбує волосся у кольори веселки, а носить елегантні зачіски, прикриті капелюшком, не спить із чоловіками, а просто розвіює їхню нудьгу. Події книги 43 – 44 років трохи осучаснюються – показується романтика, веселі паті, розкіш та витонченість Нью-Йорка у 60-х роках. Усе кул, окрім того, що Голлі зовсім інша. Якщо в книзі я була абсолютно впевнена, що вона не зверне зі свого блудного шляху, то фільм огорнув Голлі у теплий пледик, що до останнього захищав її від негативних факторів. Але пробачимо режисерам та сценаристам за вдавання до цензури та обрання іншої долі для прекрасної героїні, тим паче, що фільм від того не погіршав.
Читайте, дивіться та коментарями діліться 
.
Цьомки-бомки!
<