У кожному огляді ми намагаємося відповісти на питання, чи варто прочитати ту чи іншу книгу і власне, чому? Звісно, кожна книга заслуговує на окрему увагу і чи не кожна залишає певний емоційний відбиток і бла-бла-бла. Але є ж такі книженції, за якими умліваєш і радієш зустрічі з ними, бо щиро віриш, що вона не випадкова.
На яке питання я для себе відповіла, прочитавши «Бути босом – легко» Брюса Тулґена? Тепер напевне знаю, чому звільнилася з попередньої роботи. Точніше, я знайшла для себе абсолютно вмотивоване пояснення всього того, що мене гнітило – неефективний менеджмент. О дякую тобі, жадане осяяння, що все ж вирішило зійти на мою двадцятитрирічну голову.
«Пам’ятайте… якщо ви чийсь бос, від вас залежить добробут, зарплата й кар’єра конкретної людини», – ось таку розумну річ пише містер Тулґен, гуру менеджменту. «Початок моєї кар’єри відбувався на лавці, де я вимушена була писати статті через брак робочого місця», – кажу я, згадуючи не найприємніші миті своїх починань.
Отож, чому варто прочитати цю книгу? Аби з’ясувати, по-перше, бос ви чи не бос, по-друге, чи справді легко ним стати, по-третє, чи треба воно вам. Кхе-кхе, на останньому раджу зупинитися й усвідомити всю міць відповідальності. Якщо треба – то «запрягай коней не із-за заду, а спереду». Потужна цитатка від пана Брюса, чи не так? А як запрягаєте коней ви, до речі?
Книга «Бути босом – легко» – це багаточисленні тренінги для персоналу різних організацій, розмови автора з жертвами та кривдниками, тобто з підлеглими та керівниками, або керівниками та підлеглими, бо частенько важко визначити, хто ж постраждав найбільше – бос чи співробітник. Усі висновки з таких зустрічей зроблені у книзі, яка наводить саме методику менеджменту, а не лише описи того, як Сему, Мері чи Крісу тяжко живеться через псевдоопіку менеджера.
Поговорімо про те, що найбільше хвилює автора, а заразом і мене, і багацько інших людей, які весело обертаються у цьому колесі. Питання лише в тому, хто найбільше докладає зусиль, щоб таке колесо врешті рухалося. Назвемо ключові, на мою думку, твердження автора, якось більш лайтово. На кшталт, «Стусанці-молодці». Вони ж вірні друзі, які щиро і правдиво розкажуть усю суть ефективного менеджменту, вказуючи на хиби тих, хто провокує негаразди.
Стусанець-молодець №1. Не вмієш керувати, не хочеш вчитися – не берися і не гніви вдачу. Бо вдача зазнає поразки через те, що такий собі менеджер боїться давати вказівки, стежити за виконанням, виправляти «провтики», а ще забуває про досить цінну і пошановану річ серед простого і не дуже просто люду – винагороду! Ідеться, наголошує автор, про основи ефективного менеджменту.
Стусанець-молодець №2. Ой лишенько! Працівник не знає, де закінчується, а де починається свобода дій. Хто винен? Менеджер. А все тому, що не пояснив, як варто діяти.
Стусанець-молодець №3. Бути справедливим – це ставитись до всіх однаково? Ми що, у комуні? Але не всі є переможцями, і кожен може відзначитися по-особливому. Усі люди різні. Це варто розуміти і, звісно, враховувати.
Стусанець-молодець №4. Не маєте часу для керування? Це побрехенька з числа виправдань із боку самого менеджера. Канцелярщина засмоктує з головою? Ще одне виправдання. Працівники потребують уваги та контролю. Тому час завжди має бути.
Стусанець-молодець №5. Працівники «на морозі»? Провина менеджера. А все через те, що між ним та працівниками панує тиша. Варто більше говорити про роботу, бо лише вона є причиною того, щоб мати одне з одним будь-які стосунки.
Стусанець-молодець №6. «Не смажте картоплю фрі про запас!». Це ж фе, бридота! Хто захоче їсти холодну і мокру картоплю замість гаряченької і хрусткої? Це метафора, btw. Ідеться про стандарт, що призводить до шаленого успіху. Будь-яке відхилення від нього через нарікання на брак часу, поспіх, виснаження коштуватиме найочікуванішого результату. Усе зійде нанівець, якщо менеджер не бурчатиме повсякчас про виконання встановлених стандартів, не переслідуватиме своїх працівників, щоб ті затямили – вони не просто так опинилися на роботі, де, о новина, платять гроші. Бурчання, бурчання, бурчання! Переслідування, переслідування, переслідування! Отакий стусан.
Стусанець-молодець №7. «Ніколи не звільняйте посудомийку в п’ятницю ввечері!». Неефективний працівник, як заноза у дупі. Він гальмує інших більш корисних працівників, заражаючи всіх епідемією ліні, ненависті, розбрату, нерозуміння того, чого він тут опинився. Такої людини варто позбутися, але все ж таки зробити це варто не так швидко. Нехай останній день чорної роботи закріпиться за нею. Вона у будь-якому випадку змушена буде вичавити останні краплинки ентузіазму. А вже потім – гуд бай, май лав.
Стусанець-молодець №8. Цей безсоромний неефективний працівник не хоче звільнятися? Більше того, погрожує судовими позовами? Тоді необхідно тиснути цього жука! Рано чи пізно йому остогиднуть переслідування, постійні докори та спостереження за рівнем праці. І вже тоді жучисько почне шукати спокою деінде. Наприклад, в організації вашого конкурента.
Бачите на обладинці книги чоловічка, що імпозантно стоїть у позі «Like a boss»? Якщо вам бракує такого відчуття, то раджу проштудіювати методику ефективного менеджменту Брюса Тулґена. А потім розправляйте вітрила, звісно віддаючи розсудливі накази, як варто правильно натягти мотузку 
Цьомки-бомки!
