Ох уже цей Орвелл. Якщо він непокоїть і вас, то приєднуйтеся до мого уявного клубу «Утоплена в антиутопіях». У бібліотеці, окрім «1984» та «Колгоспу тварин» Орвелла, маємо ще і його документальну розповідь «Данина Каталонії». І якщо в політиці ви темні, хоч в око стрель, але цю книгу щиро хочете прочитати, то раджу спочатку згадати та збагнути, що діялося в Іспанії хоча б у 1936 році. Вікіпедія не зрадить у стислості, тому можна спочатку заглянути туди.

Упевнена, читаючи книгу, вам ще дуже припече ближче познайомитися з дядечком-генералісимусом Франсіском-Пауліно-Ерменгільдо-Теодуло Франко.

І наостанок слід збагнути ще й синкретичну природу Еріка Артура Блера. Не лякайтеся, то не черговий політик, а справжнє ім’я  Джорджа Орвелла.

Так, про тогочасні події в Іспанії уявлення маємо. Якщо коротко: чотирирічна громадянська війна, боротьба між лівими та правими. Ліві – за життя республіки, демократію, підвищення заробітної плати і т.д., праві-профашисти –  за «єдину країну, єдину державу, єдиного вождя». Так, різниця у зацікавленнях обох сторін є. Орвелл був свідком початку громадянської війни і навіть понюхав пороху на фронті. Про це, власне, він і розповідає у «Данині Каталонії».

У цій книзі Орвелл сподобався мені, перш за все, як моральний критик, а не доладний політичний аналітик. Ні, я не сперечатимуся, у п’ятому розділі він зрозуміло й доволі розкуто оповідає про ту баламутину між партіями, традиційну зраду, військове нехлюйство, тенденцію дволиких, інформаційне прохіндейство – у всьому цьому Орвелл хлюпався довго й, звісно, у чоловіка доволі накипіло.

Але описи про життя солдат на Арагонському фронті – поза конкуренцією. І не тому, що там ви точно второпаєте, що до чого. Саме в цих описах криється вся бридота тієї «війни», у якій помирали здебільшого від власної зброї через необізнаність, як варто з нею поводитися. Ідеться про чоловіків, що пішли до ополченців із власного бажання, боротися за так звану «порядність». Але що ж не так? Орвелл пише:

«Зараз ми перебували близько до лінії фронту, відтак відчували характерний запах війни – для мене це запах екскрементів та зіпсованої їжі».

У цьому уривку, як на мене, уся правда тієї війни. Парубки, яким донедавна виповнилося 15 – 16 років, уперше тримають зброю. Убити ворога? Ні, не чули. Тут би не поцілити в самого себе. А такі випадки були. Орвелл очевидець того. Що там забув сам письменник? Він теж пішов відстоювати «загальну порядність» і можливо, не схиблю, якщо додам про журналістську цікавість, котру Орвелл хотів задовольнити сповна. Для цього він приїхав до Барселони. На фронті Орвелла знали як кореспондента  BBC та газети The Observer. А ще як фотографа, ледь не застреленого недосвідченим кулеметником. Це такий невеличкий спогад, про який мимохідь згадує сам автор у книзі.

Але Орвелла згодом усе-таки підстрелили. І наче те зробив не свій. Ще й в шию. Подальший вирок – говорити письменник більше не зможе. Та все сталося, як гадалося Орвеллу,  – він заговорив. На фронті Орвелл провів, як йому здалося, найбезглуздіших 115 днів, а потім отримав відпустку. Поїхав письменник до Барселони, де його чекали нові «пригоди». Орвелл доєднався до вуличних протистоянь, у яких укотре дав ясно зрозуміти, на чиєму він боці – місцевих бродяг, обідраних каталонських революціонерів, збирачів хмелю. Відпустка минула не без своїх прикрощів. І як гадаєте, Орвелл знайшов сили повернутися на фронт, де донедавна провів чи не найжахливіші/найнудніші/найбрудніші дні у своєму житті?  Вибачайте, але моя місія на цьому закінчується. Бо переповідати все те, що свого часу зробив Орвелл, – то вже занадто для формату літературної оглядки.

Бажаю вам наостанок усе ж таки захотіти прочитати цю книгу. Якщо не знайомі з творчістю Орвелла взагалі – раджу почати відразу з книги, яку в 2009 році британська газета The Times нарекла найважливішою книгою  за останні 60 років. То роман-антиутопія «1984». Огляд про нього уже є. Писала ще про «Колгосп тварин», але огляд цей похований разом із десятками інших на старому бібліотечному сервері-мастодонті, останній же спочиває в небутті.

На цьому все. До зустрічі на наступній ЛітОглядці. Усім добра!