Далебі, я ніколи не читала манґу. Тому написання огляду про японський комікс стало дещо хвилюючим процесом. А як інакше, адже манґа назбирала мільйони прихильників у всьому світі!

Що значить читати манґу Кейдзі Накадзави «Босоногий Ґен»? Стати свідком кожної динамічної миті життя героїв, гортати сторінки, неначе чергову хвилинну серію, споглядати вже зображених героїв, стежити за їхнім виразом обличчя, рухами, діями, боятися проґавити фразу, випасти з цілісного ланцюжка, прискорити гортання, бо десь зовсім близько схована розв’язка, радіти (у моєму випадку), що хтось усе ж вижив, хвилюватися за того, кого безжалісно лупцюють, ігнорують його внутрішню кривду, вибухати від несправедливості, шокуючої жорстокості, людської ницості та бездушшя.

Босий Ґен – шестирічний хлопчик – пересувається вигорілою землею донедавна мирної Хіросіми. Перший урок у школі Кінадзакі так і не почався.  Ґена засліпив найбільший в його житті спалах, що за секунди переріс у хвилю вбичого жару. Хлопчику пощастило: бетонна огорожа навколо школи захистила його від смерті. Наляканий Ґен поспішає додому до тата, вагітної мами, старшої сестрички та молодшого братика. Навколо сотні трупів та ще живих понівечених страдників, які корчаться від страшних опіків. Удома жахлива картина не обривається.

Автор манґи – 10-томного зібрання коміксів про трагедію жителів Хіросіми – поділився власним болем та скорботою за загиблими рідними, утіливши в образ Ґена власне друге «я».

У Good Library ви можете знайти 2 томи «Босоногого Ґена». А за посиланням подивитися на дещо скорочене за сюжетом, але не менш вражаюче аніме 1983 року:

І до речі, приходьте до бібліотеки, щоб поділитися своїми улюбленими коміксами!