Ні, це не продовження серії фільмів жахів від продюсерів Джеймса Вонга і Глена Моргана. Ми розкажемо про поїздку до Львова. І на відміну від кіно, наша історія не сповнена фаталізму та неможливості перемогти смерть. Вона про теперішнє і майбутнє наших бібліотек.
День 1. Про відкриття форуму та інсайти
Розпочинаємо з доповіді ключового спікера – Андрія Дахнія, доктора філософських наук і завкафедри історії філософії Львівського національного університету імені Івана Франка.
- Оскільки технічний прогрес до безкінечності розширює наші можливості читання, то постає питання, що важливіще – скільки ми читаємо, чи ЯК ми читаємо.
- Повільне читання важливе. Маємо вчитися сортувати, обирати контент, і проживати його вдумливо.
- Художню і філософську літературу не можна читати діагонально.
- Мати навички читання і запам'ятовування – важливо. Тому, що те, що ми запам`ятовуємо, стає нашим, проникає в наше я.
- Серіали як замінник/альтернатива книгам? Оп – і вигулькує Джоан Роулінг з “Гаррі Поттером”, який захоплює аудиторію.
Далі – круглий стіл “Здобуття цифрових навичок у бібліотеках – Хабах цифрової освіти”. І тут говорили про результати однойменного проєкту та навчання координаторів Хабів у регіональних тренінгових центрах. А ще міркували про заходи з розвитку цифрової освіти для мешканців громад, виклики й історії успіху.
День 2. Бібліотека – місце, де народжується вільна людина. І про те, як р#ня здійснила гакреську атаку, яку вдалося відбити
Починаємо з виступу Річарда Овендена, письменника, бібліотекаря, науковця Оксфордського університету:
«Зараз не відбувається нічого нового – бібліотеки завжди були цілями ворогів, оскільки їхнє знищення означало руйнування освіти, що є фундаментом формування ідентичності».
Знищення бібліотек спрямоване на руйнування освіти. А заборона книжок є інструментом руйнування демократії.
Бібліотеки допомагають боротися за права громадян. Вони зберігають правду. Тому це місця знань, яким можна довіряти.
Що там з болючим мозолем статистики? Пан Овенден каже, що статистика в бібліотеці – ні про що. Її треба підкріплювати живими історіями.
Мандруємо у 2-гу половину дня. Практичний досвід українських бібліотек. І кроки в напрямку безбар’єрності та рівності.
- Уже зараз навчаємося взаємодіяти з людьми, у яких ПТСР.
- Створюємо умови для роботи з військовими – місця для спілкування, фотовиставки, читання віршів.
- Проблема з архітектурною доступністю є. Сумно, але поки ми пристосовуємося до приміщення, а не навпаки.
Російські книжки в українській бібліотеці теж бар’єр. Треба і його знести.
Третя частина дня – зустріч-діалог «Гібридна війна: інформаційний вимір» з Володимиром В’ятровичем та Віталієм Портніковим.
І тут овва! Кібератака країни-агресора. Це, безперечно, визнання з боку ворога. Тож маємо ще одне підтвердження думки – бібліотеки та Українська бібліотечна асоціація/Ukrainian Library Association мають вплив на суспільство.
- Значення культури під час війни підвищується, тому що це наша війна за ідентичність, і перемога знаходиться десь у площині культурній, а не воєнній.
- Говорити про історію, вивчати її – важка робота. Бібліотеки як і історики мають працювати на громаду.
- Бібліотека – останній інфраструктурний елемент «культурної нервової системи» громади. Без цієї системи держава розвалиться, бо впровадження ідей ідентичності можливе лише при постійній рутинній роботі. Ніякими красивими короткочасними акціями це не вирішиш.
- Безвідповідально думати, що громади у змозі утримати бібліотеки самотужки. Має бути державна підтримка. Поки що на рівні громад немає розуміння важливості бібліотек. А чекати, поки воно, сформується немає часу.
День 3. Про історію, повагу до військових та адаптацію до війни
Відкриваємо день зустріччю з Вахтангом Кіпіані, українським журналістом, публіцистом, письменником, істориком, а нині сержантом 13 бригади НГУ “Хартія”.
Говоримо про те, як історія працює на перемогу, як героїчні сторінки минулого нашої країни впливають на події нинішньої війни.
Торкаємося теми поваги до військових.
“Треба усвідомити, що нам з цим далі жити, що люди, які пройшли війну, будуть різні, і немає єдиного рецепту поведінки. Треба слухати, питати, чого вони потребують і не влаштовувати навколо цієї теми шоу. Треба просто навчитися з цим жити”, – узагальнюємо виступ пана Вахтанга.
Завершуємо форум програмною доповіддю “Бібліотечне лідерство у викликах війни”.
“Приходить усвідомлення того, що наше нормальне професійне життя уже всмоктує в себе цю війну. Ми навчилися організовувати свої заходи в надзвичайних умовах. Ми навчилися планувати майбутнє, незважаючи на постійну загрозу обстрілів і руйнувань. Наша “нормальність” тепер така, і вона робить нас сильнішими”, – ділиться думками Світлана Моісєєва, директорка Good library і віцепрезидентка Української бібліотечної Асоціації.
Пресслужба Good library