8 травня ми відзначаємо День пам’яті та примирення. Відтак цього дня вшановуємо пам’ять усіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.
Чому саме 8 травня? На це маємо кілька відповідей. По-перше, доєднуємося до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні і пошановуємо всіх борців із нацизмом, жертв війни. По-друге, нагадуємо, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами – націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР.
1939–1945 роках обидва режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, через що український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.
З 2014 року символом пам’яті про Другу світову війну в Україні, як і в Європі, є мак пам’яті. Заохочуємо використовувати його під час публічних заходів та у тематичних матеріалах (як виготовити мак самостійно, дивіться у відеоінструкції від Українського інституту національної пам’яті та схемі).
За посиланням діє сайт Українського інституту національної пам’яті, присвячений Другій світовій війні. Він містить інформацію про ключові події, постаті, карти, інфографіку, фотогалерею, відеоролики й електронні видання про війну, підбірку фільмів «20 000 хвилин, які змінять ваше уявлення про Другу світову війну» та інші проєкти.
Що радимо почитати ми:
Андрусяк М. «Повість Брати грому». У творі «Брати грому» наявне постійне протистояння і протиборство двох світів – власне українського і другого, ворожого йому, що уособлює радянську тоталітарну систему, а тому він злий, пекельний, протилежний життю. Ще одна перехресна точка світів – стихія землі. Для українського типу мислення притаманна конструктивна функція стихії землі, що втілена в образі схрону, криївки. Книжка Михайла Андрусяка – це правдива розповідь про те, як жили і вмирали за незалежність України герої без почестей і відзнак. Його художньо-документальна повість змушує кожного українця збагнути та усвідомити свій історичний обов’язок перед рідним народом, бо відродження нашої всеукраїнської духовності залежить нині від кожного з нас.
Багряний І. Повість «Огненне коло». Книга про трагедію під Бродами під час Другої світової війни. Вона захоплює читача насамперед мужністю воїнів, що безмежно любили та захищали свою землю, їхньою сміливістю, відданістю і вірністю дружбі. Цю повість не можна читати без болю і співпереживання.
Багряний І. Роман «Людина біжить над прірвою» – роман, що написаний відразу після Другої світової війні в таборах Ді-Пі. Людиною, яка біжить над прірвою, йде «по лінії найбільшого опору», в цьому романі виступає знову молодий українець Максим Колот, який у воєнний 1943 рік опиняється між життям і смертю, тобто між двома смертями, між двома арміями, що воюють.
Гончар О. «Модри Камень» – новела, яка розповідає трагічну історію кохання за часів Другої світової війни. Новела має автобіографічну основу. Олесь Гончар – учасник Другої світової війни, боєць однієї з частин радянської армії, що 1945 року звільняла тодішню Чехо-Словаччину від нацистів. Два дні його частина перебувала в словацькому селі Гринаві (зараз передмістя м. Пезинок), де Олесь Гончар познайомився зі словацькою дівчиною Юлією. Між ними спалахнуло кохання, якому війна не дала розгорітися. Але воно назавжди залишилося в пам’яті та серці письменника.
Гуменна Д. Роман-хроніка «Хрещатий Яр» (Київ 1941–1943) – твір про життя окупованого нацистськими військами Києва 1941–1943 років. Цей роман Докія Гуменна назвала й хронікою, оскільки правдиво й реалістично відтворила в ньому калейдоскоп подій того часу, деталі окупаційного побуту.
Довженко О. «Повість Україна в огні» – кіноповість, присвячена темі Другої світової війни. Автор з надзвичайним драматизмом зображує воєнні жахіття, протиставляючи цій руйнації любов.
Забужко О. Р. «Музей покинутих секретів». Цей роман визнано українською та закордонною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Це епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда – про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.
Загребельний П. Роман «Дума про невмирущого». Повість розповідає про трагічну долю українського юнака, яка стала символом гідності й непереможності людського духу. У шістнадцять років він добровольцем пішов на фронт. Він мріяв бути вченим, а став солдатом, зустрівся віч-на-віч з війною і не відступив, мужньо бився з фашистами, захищаючи рідну землю, батька й матір, свою кохану. Тяжкопораненим він потрапив у полон, та й там, у нелюдських умовах концтаборів, не припинив боротьби, вмирав, повертався до життя і знову вмирав, але не підкорився.
Іваничук Р. Роман «Вогненні стовпи». Перший в Україні художній твір про історію Української Повстанської Армії (УПА), який, за висловом самого письменника, став спробою «художнього осмислення драматичної історії останніх наших збройних змагань за незалежність». Події твору розгортаються на Прикарпатті, де в горнилі військових дій ворожих армій народжується нова генерація українців, здатних захистити свою честь, родину й рідну землю. У центрі тетралогії – розповідь про сім’ю Івана Шинкарука, про участь його синів – письменника Мирона, воїна СС «Галичина», а потім УПА Богдана – та доньки вчительки Юлії у боротьбі за самостійну Україну.
Міщенко Д. Повість «Батальйон необмундированих». Сімдесят мільйонів жителів СРСР опинились в окупації за два роки війни. Почався наступ Радянської Армії. І їх, ненавчених і необстріляних, молодих і старшого віку, тих, для кого була графа в анкеті “Чи перебував в окупації?”, кидали в саме пекло війни.
«Вишневі ночі» – український художній фільм режисера Аркадія Микульського (1992 рік). Події фільму відбуваються в останні роки Другої світової війни в західноукраїнському містечку. На цьому тлі розгортається трагічна історія кохання двох таємних агентів – зв’язкової УПА та лейтенанта НКВС. У головних ролях Інна Капінос і Володимир Шевельков.
«Нескорений» – фільм режисера Олеся Янчука (2000рік). 1950 рік. З кінцем Другої світової війни ведеться нерівна на теренах Західної України боротьба на два фронти: спочатку проти німецьких військ та диверсійних загонів НКВС СРСР, а потім – з усією каральною силою СРСР. У Карпатах продовжують збройну боротьбу частини та невеликі загони Української повстанської армії.
«Далекий постріл» — український художній фільм режисера Валерія Шалиги (2005 рік). Фільм побудований на реальних фактах. 1942 рік, Україна. Триває Друга світова. У німецькому полоні зустрічаються два вороги: один, із Червоної армії, а другий з лав УПА. Обоє бачать свій шлях правдивим, бо «обоє за Україну воюють». Та згодом стає зрозуміло, де справді цінують свободу, де справді воюють за Україну, де справді є друзі, які одне за одних не пошкодують життя, щоб звільнити з полону.
«Один у полі воїн». Частина 1 та 2– історична драма режисерів Геннадія Bірсти й Олега Мосійчука відзнята за спогадами жителів села Яворів Косівського району (Iвано-Франківщина). Сюжет фільму побудовано на реальних фактах, у ньому немає жодного вигаданого героя, як і не вигадано жодної події. У картині йдеться про події кінця Другої світової війни. За сюжетом, сержант радянської армії Роман Карпенюк приїздить на три дні у відпустку в рідне село Потоки, де мешкає його кохана дівчина Аничка. За кілька років до того Романа із батьками вислали на поселення до Сибіру, і лише тепер за бездоганну військову службу поневолювачам рідного краю він отримав змогу повернутися на малу батьківщину і зустрітися з коханою. Проте шлях героєві перепиняють уповноважений НКВС, провідник українських повстанців і ватажок озброєних мародерів, до рук якого потрапила Аничка. Тож навколо триденних пошуків нареченої, які веде Роман Карпенюк, обертається весь подальший сюжет стрічки.