Як голосно падає гітара. Як розпачливо ниють струни. Як протяжно реагують глядачі «Ооох». Як глибоко обмірковує її падіння Сергій, бо гепнулася ж його гітара.
«Я попав на чималу суму», – каже він. І ми продовжуємо вечірку біля нового муралу в центрі міста.
Дія потрійна – на стіні, землі, у повітрі.
Місцеві резиденти Аура міста з команди BetOnArt вимальовують на стіні образи з поезії Сергія Жадана «Пливи, рибо, пливи». Поруч тупцяють музиканти й виконавці: гурт «Конец июля», Сергій Летучий, Юлія Дубова – співають, грають, читають поезії. Розважливий оратор і громадський активіст Аріф Багіров ледь не дістає свій оракул, бо точно впевнений – меценатство порятує культурну області від творчого тління. Про це й говорить.
У повітрі гойдаються фотороботи резидента Олександра I Букреєва Titus Groan. На них багато старобільського життя. Люди підходять, упізнають місця, свій двір, котів, інших людей. «О, Джон Сноу!», «О, поняшка!», «О, тринога машина з «Війни світів»!». Те, що давно мозолило очі, прижилося, статично розпливалося у пам'яті, тепер перевтілюється на очах. Містяни задоволені, автор фото – теж.
Поговорімо більше про новий мурал. Хоча критики-плугарі вже нічогенько зорали поле у «Типовому Старобільську» у фейсбуціна тему, що «повинна» малювати «маладьож». Тошо не всі розуміють. Ба більше, біля міськради!
Гм. Нам же подобається. Ми в захваті! Вважаємо, що це найвитонченіший мурал з усіх, над якими пітніли митці BetOnArt. З одного краю пливують насипом човники, далі панянка з вишуканою зачіскою і рибою в руках споглядає на іншу частину стіни. Там – чи то її відображення, чи то погляд у потонуле життя, або ж узагалі в майбутнє. Коротше, у кожного своє.
Є сміливці, які зробили ставку на мистецтво. І вони зі Старобільська. MIC drop.
Пресцентр Good library