Отож. Любко Дереш «Поклоніння ящірці». Зауважимо, що ця книга народжена не з метою гонитви за масовим читачем. Цей твір для того, аби замислитися: що ж коїться з поколіннями, куди вони прямують, і що на них чекає в майбутньому? Головне, щоб ці питання не залишилися без відповідей.
Троє друзів вирішують помститися жорстокому кривднику. Ця трійка представляє коло неформалів у невеличкому містечку, і, власне, змушена страждати через це. Але що в цьому поганого – бути інтелектуалом, мислити далеко не так, як інші п’ятнадцятилітні, захоплюватися глибинним дослідженням навколишнього світу. А далі тільки помста… Михась, Дзвінка та Гладкий Хіппі рішуче планують «знищити своїх янголів».
«Ми – цвіт нації, ми – цвіль нації. Насправді ж, ми просто є».
Отак красномовно характеризують себе головні герої «Поклоніння ящірці». Вони брати та сестри в Андеграунді, що слухають “The Doors”, “Pink Floyd”, “Judas Priest”, збуджено вдихаючи дим цигарок. Вони полюбляють мислити, багато мислити та оцінювати те, що коїться навкруги. Вони люблять хвилини спокою та спільної релаксації, коли жоден із «не таких» не переслідує їх, не заважає насолоджуватися спілкуванням з одне одним. Вони ті, хто до нестями ненавидить Федька, який безупинно переслідує неформалів, знущається морально та фізично, не шкодує сил та злості, аби схопити за горло отих бідних представників конфліктного покоління. Переслідування переростають у гру за виживання. Михась, Дзвінка та Гладкий Хіппі стають мішенями того самого Федька, але п’ятнадцятирічні знаходять вихід, один єдиний, який покладе край знущанням назавжди. Троє друзів вирішують убити недруга.
Любителі химерних творів, а також прихильники Кінга, сподіваємося, «Поклоніння ящірці» вас зацікавить!