Чи чули ви про менталітет народу? І чи дійсно українці, росіяни й білоруси один народ? Чи справді ми «однакові»?
Щоб знайти відповіді на ці та інші питання, я «пройшлася» сторінками книги українського лікаря-психотерапевта, автора методу біосугестивної терапії Олександра Стражного «Український менталітет: Ілюзії. Міфи. Реальність».
Українець ніколи не вважав когось вищим за себе, однак ніколи й не ставив себе над іншими…
Відразу скажу, що книга справила неоднозначне враження на мене. І ви логічно запитаєте, чому так? Виявляється, що дотепер не існує єдиного погляду, що ж таке національний менталітет.
Автор книги починає свій ментальний розшук з аналізу коріння українців. У жилах нашого народу тече кров трипільців, скіфів, кіммерійців, греків та ще багатьох давніх народів і племен.
За даними морфологічних досліджень, основна лінія спадковості в Середньому Подніпров’ї виглядає так: скіфи – населення Черняхівської культури – Київська Русь – сучасний українець. У Поліссі й на Волині фіксується присутність балтського компонента, у Карпатах – кельтського. Відчутний вплив і скандинавів. Монголоїдна домішка у всіх регіонах України досить незначна.
Багатий мовний спадок лишили по собі різні народності, що жили на території нашої країни: наприклад, стародавні греки – такі слова, як півень, співати, галасувати; скіфи та сармати – бог, дбати, тривати, борщ; кельти – будинок, цап, бруд, лютий, сокира, сало; євреї – мордувати, мозоль та інші.
Якими ж бачать себе самі українці? Позитивними рисами українці вважають гостинність, доброту, щедрість, працьовитість, товариськість, кмітливість, почуття гумору, хазяйновитість, гнучкість, співчутливість, сміливість. До негативних рис відносять жадібність, лукавство, лінощі, байдужість, дурість, нерозсудливість, хвалькуватість, заздрість…
Це книга доводить, що ми, українці, маємо свою унікальну атмосферу та історію, і лише від нас залежить, як ми будемо розпоряджатися нашими ресурсами.