Нарешті зібрали ще трохи книжкових уподобань маленької Єви. Можу припустити, що з початком осені ми частіше залишатимемося в компанії хороших книжок, розмальовок і пазлів. Дамо дитячим майданчикам за нами скучити. Якщо ви теж шукаєте, що б такого почитати з плюс\мінус дворічкою, запрошуємо до обговорення та обміну списками дитячих поличок.
Початок нашої розмови про дитячі книжки був десь тут
Дещо із згаданого досі актуальне і близьке нам. Разом з тим додалося більше віршів, довших історій та казок.
Одна з улюблених збірок – “І це називається літо!” Галини Кирпи. Це вірші, написані з любов’ю до будь-якої погоди, до всіх і всього, що нас оточує. Серед персонажів – дощ, вітер, зайці та їжаки, зозулі й лелеки, кульбабки та інші квіти, хвощіки, грибочки і жабки. І звісно ж – діти. Ця книжка не раз дарувала нам усмішки, теплі словесні обійми, і навіть допомагала заснути в укритті. Дбайливі ілюстрації Наталії Олійник занурюють в літо як окремий світ, проводять крізь нього, щоби врешті – дати пірнути в осінь. Подаруйте собі цю подорож у будь-яку пору року.
І це називається літо: / надворі — дощі та дощі! / Ну як мені мальву полити? / Чи йти поливати в плащі?..
Ще одна приємна знахідка – “Навчання з нявчання та гарчання” Тетяни Савченко. Це милі віршики з акцентом на певні звуки, які малечі буває непросто вимовити.
Наприклад, твердий звук [шч]: Щиглик десь узяв плаща/ Вбрався в плащ і запищав: / – Я найкращий! Я найкращий! / Це ж супергеройський плащик! / Щиро свідчу, що щиглі / Щонайдужчі на землі! / Що мені ті пущі, хащі,/ Цей вовчище, злюща паща? / Мені плеще ціла площа! /…Але тут вперіщив дощик. / Щиглик щез попід кущем: / – Змокне плащик під дощем!
Або звук [р]: Попросив орел ворону: /”Потримайте-но корону!”/ А розбійниця-ворона/ Раз – і вкрала ту корону./ Покартав орел ворону: / “Ви, вороно, безпардонна!”/ Й присоромлена ворона / Повернула враз корону.
А намалювала ці та безліч інших кумедних історій Ксенія Маркевич. Вдячна за таку красу і вам раджу. Обидві збірки від Видавництва Старого Лева.
Стала нам дуже близькою й рідною “Зайчикова книжечка” Івана Андрусяка. Упевнена, що її вже знають усі, і їй точно можна довірити нові й нові покоління маленьких читачів. Віршовані історії тата-зайчика, який теж був колись маленьким, про дружбу, підтримку, мрії й захоплення, старання і дива. Книжка на виріст, яку навіть дворічка слухає із задоволенням. А засинати найсолодше під “Зайчикове Різдво”. Можливо, тому що цю казку завжди хочеться читати дещо стишено і замріяно:
“Мов сам до себе усміхнись – так тихо, крадькома, у сонний зайчиковий ліс скрадається зима. На кожну гілочку вдяга біблісінький рукав. І тиша сниться у снігах малятам і батькам…”
Намалювала – Ольга Кузнецова, а випустило у світ видавництво “Навчальна книга – Богдан”.
Ще одна збірка Івана Андрусяка – “Слон-трава. Капосні вірші”. Теж трохи на виріст. Якісь теми та жарти будуть зрозуміліші, звісно, пізніше. Але дитині двох-трьох років теж цікаво долучитися до цієї гри зі словами й сенсами, які часом сплітаються в графічні вірші. Це одне з перших видань молодого видавництва “Маґура”, а над ілюстраціями працювала Анна Птаха.
“Потягусик Пушацький” Джуді Шахнер – віршована історія, яка підкорить і вас, і дитину. Видавництво “Vivat”. Рудий кіт Потягусик – “...перевертайко, ноговухочесач, із кущів вилітайко і дерев обіймач!” – має чималу родину, з якою ділить тісну картонну коробку.
“Але в найменшого з котів/ життя важке буває/ у дикій, буйній – загалом / невихованій зграї”.
Тож, котик прагне простору і змін. Куди це його заведе, дізнайтеся самі.
А я трохи розкажу ще про ламу Ламу. Це персонаж Анни Дьюдні в серії книжок, присвяченій його тривогам, радостям і відкриттям. Це легкі віршовані тексти на важливі теми. Малий лама Лама боїться залишатися сам у кімнаті, нудьгує у магазині, вчиться розуміти свої емоції, проявляти турботу, вчиться дружити, вперше йде до садочка, святкує Різдво і багато іншого.
Лама вчиться справлятися зі своїми драмами, вчиться довіряти, досліджує світ. Не все вдається одразу, тут маленькі читачі не раз можуть упізнати себе. Ламу Ламу легко полюбити, запам’ятати прості римовані рядки і радо читати знову і знову на вимогливі прохання малечі. На нашій полиці наразі – “Лама Лама червона піжама і його мама”, “Лама Лама і різдвяна драма” та “Лама Лама в садочку без мами”. У серії є ще “Лама Лама і його буденні драми”, з якою ми ще не знайомі, але маю завчасне переконання, що вона теж варта бути залюбленою і зачитаною.
Нарешті трохи прози. Відкрийте стару добру казку “Пес і курокрад” видавництва “Артбукс”. Автор – Шанталь де Мароль, ілюстратор – Аксель Шеффлер (так, він же творець “Шустя і Шуні”, ви ж пам’ятаєте, правда?)
За сюжетом, у селянина чимале господарство, відданий пес та розумниця-кішка. Пес давно мріє про власну буду, а кішка – про маленькі дверцята в дім, щоб самій їх відчиняти. І от, коли до обійстя внадився лис, пес отримує завдання захистити курей, щоб заслужити здійснення своєї мрії у винагороду. А що там далі, ви певно пам’ятаєте з дитинства, або прочитайте – вірю, що сподобається.
Тим часом не забудемо і про популярного Бодьо. Він росте і серія книжок про нього теж розростається новими гілочками і підтемами. Відтак маємо “Бодьо в місті”, де йдеться про те, як Бодьо, Мися і Бобо запрошують всю велику родину на сімейний обід та екскурсію до себе в місто. А ще – на виставку робіт тітки Ївги в галерею. Я нагадаю, що авторка історій про кмітливого хлопчика та його рідних – Марта Галевська-Кустра – логопединя, яка в своїх текстах професійно піклується про розвиток мовлення та збагачення лексики малюків. Тут вам і слова на тему громадського транспорту, міського дозвілля, покупок, будівництва, найрізноманітніших побутових клопотів. Та навіть про безпеку руху – від катання на велосипеді в парку до серйозної ДТП на дорозі. На кожній сторінці ви знайдете запитання та завдання для діток орієнтовно за віком: до двох років, від трьох тощо. А ще тут винесені окремі слова та дії, які в ігровій формі можна відтворити та запам'ятати. Додам також, що крім основної серії – “Бодьо вчиться говорити”, “Бодьо вимовляє перші слова”, “Бодьо вправляється в говорінні”, “Бодьо в місті”, “Бодьо в селі”, “Бодьо на канікулах” (цю ми ще не читали) – існує меньшформатна серія помічних книжок. Серед них – “Бодьо каже доброго ранку”, “Бодьо каже добраніч”, “Бодьо хоче пісяти або прощання з підгузком”, “Бодьо у лікаря” та інші. І як ви, думаю, здогадуєтеся, перші дві з них покликані доповнити ранкові і вечірні ритуали. “Доброго ранку” дає приклад того, як персонажі вітають новий день, чистять зубки, снідають, вдягаються тощо. А вечірня книжка розповідає, як Бодьо не міг заснути, а тато так його заговорив, що той і не помітив, коли солодко заснув. Про прощання з підгузком навіть не коментуватиму, її глобальна мета, думаю, надто очевидна.
Книжечка “Бодьо у лікаря”, власне, допомагає дитині легше ставитися до лікарів. Єва не дуже любить з ними взаємодіяти. І, схоже, що це поширена проблемка. Ця маленька книжечка допомогла налаштувати дитину більш позитивно. А іноді краще змінити педіатра, якщо той не змінює підхід. Бо точно не все залежить від дитини та її читацького досвіду…
Маленька ремарка – у польському оригіналі Бодьо звати Pucio. Знайомтесь:)
І наостанок – у містечку Мала Метушня теж уже настала осінь. Час везли гарбузи на виставку, прибирати листя і готуватися до свят. Та спершу – відшукайте загубленого папугу. Безліч маленьких історій на сторінках “Осіннього віммельбуха” Ротраут Сузанни Бернер. Лише зазирніть. Видавництво – “Час майстрів”. Якому ми також завдячуємо і за “Ламу Ламу”, і за “Бодьо”.
Читайте, доповнюйте. Будемо раді дізнатися, які книжки пропонуєте дітям ви.
