“Три дні обміну досвідом у Луцьку – згода?”. Якщо таке запитати в пересічного бібліотекаря, то він збере валізу за 5 хвилин. Ми, щоправда, збирали довше. Але до поїздки готувалися й дуже плекали цю можливістю.

І от ми на місці. Наша команда зветься красиво – ініціативна група “Перша мандрівна бібліотека”. А підтримала такий візит обміну громадська організація КримSOS.

30 квітня – 2 травня опиняємося в колі п’ятьох різних волинських спільнот – бібліотекарів, громадських активістів, культурних менеджерів, волонтерів – з якими знайомимося, обмінюємося форматами роботи і щемкими історіями. Також у нашій торбі – антилекція і публічна дискусія для лучан і земляків. Але хай ця розповідь буде поступовою.

День 1

Першу зупинку робимо у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва, де також кидаємо якір наших привезених із собою подій. Колеги зустрічають майстеркою з писанкарства. Уперше в житті розписуємо яйця й не розуміємо, чому не робили цього раніше.

Потім влаштовуємо свою прем'єрну літературну антилекцію за “Перехресними стежками” Івана Франка. Уявляємо повість у вигляді соцмережі. Адмін – рудий русин Іван Франко. Учасники спільноти із зірковим статусом – Євген Рафалович, Регіна Твардовська та Валеріан Стальський (забанено). Розбираємо уявні блоги від героїв, які б вони могли вести.

Нашаровуємо інтерактив. Повість початку 20 століття перегукується з сучасними подіями і явищами. Неформальна освіта, сплеск громадської думки. Знаходимо ІПсО, маніпуляції та емоційну лексику. Ось і перехресні стежки. Наостанок створюємо соціальну рекламу. А переможців обираємо колективно. Ще й книжковими подарунками нагороджуємо.

Сонце ще не зайшло, тому пригоди тривають. Досліджуємо кожен відділ бібліотеки для юнацтва. Колеги розповідають про мистецькі ініціативи, квести для молоді, арттерапевтичні практики, зокрема ліплення пластилінових героїв для майбутніх мультиків.

Також натрапляємо на унікальний відділ плетіння маскувальних сіток і кікімор, знайомимося з волонтеркою з Луганська і міцно її обіймаємо.

День 2

Летимо до бібліотеки-студії ДіМ. Дзеленькають двері – з'являється усміхнена команда колег. Ходимо різними кімнатами-студіями, де багато можливостей для дітей, молоді й дорослих. Влаштовуємо жваву розмову про нові та застарілі формати роботи. Багато говоримо про комунікацію з молоддю.

Ми дім дорослим і малим, –  розповідає директорка Ніна Бочаров. – Ми змінили концепцію і позиціонуємо себе усюди, де тільки можливо, як бібліотеку-студію “Дім”. Зменшили фонди на 12 тисяч. Почистили дублетну, російськомовну, навіть українську заполітизовану літературу. Свої інтереси, потреби треба лобіювати. У нас пішло на це роки три.

У Домі бібліотекарі створюють дружній простір, не втручаються у роботу волонтерів, яких запрошують у бібліотеці вільно втілювати свої ініціативи.

Бібліотекар зараз має вміти привести в бібліотеку того, хто вміє щось робити. Люди не ідуть “на меблі”. Якщо ти робиш щось нове, не повторюєшся, то люди будуть до вас ходити. Має бути рух, навіть у плані самої думки, – запевняють колеги.

Невдовзі біжимо до благодійного фонду “Робимо добро дітям”. Нас зустрічає керівниця Тетяна Дончева.

Ми надаємо допомогу діткам пільгових категорій – ВПО, військовослужбовців, з місцевих багатодітних родин, діти з інвалідністю. Допомагаємо підгузками, дитячим харчуванням, одягом, канцтоварами. Начебто це і не глобальна підтримка, але це важливо. Багато приносять небайдужі люди, це перетворюється на такий собі “штаб добра” – розповіла пані Тетяна.

Нас дуже цікавить, як благодійний фонд перетинається з іншими ГО, фондами, міністерствами, ініціативами, закладами і як разом створюють додаткові можливості для жінок і дітей.

Мене долучають як партнера до різних заходів від Міністерства освіти чи місцевого департаменту молоді та спорту. Ми розвиваємося у напрямку взаємодії з різними організаціями. Мотивуємо, надихаємо одне одного і через це нам немає коли розслаблятися – додає керівниця.

Далі йдемо до Волинської обласної бібліотеки для юнацтва проводити публічну дискусію про культурні перетини між регіонами, виклики і взаємодію сьогодні. В одному колі опиняються Луцьк, Сіверськодонецьк, Старобільськ, Харків і Ровеньки.

Говоримо про найпопулярніші культурні формати, які об'єднують людей, дискутуємо, чи є культурний відкат сьогодні і як на всіх нас впливає ІПсО. Ділимося своїм баченням культурної деокупації. Ми розчулені й у захваті від усіх наших спікерів.

День 3

Відчиняємо двері Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки. Колеги відразу знайомлять нас з мистецьким простором, який з'явився не так давно. Він для творчості, навчання, менторства і волонтерства.

А ми розповідаємо свою мандрівну історію, радо відповідаємо на запитання, знайомимося із земляками і розчулюємося від спільних спогадів про дім.

Колеги також оповідають про свою ініціативу “Бібліотекарі”, яка допомагає дітям і дорослим єднатися на просторі “Мистецький”.  Дуже симпатизуємо пропозиції замінити суху заштамповану абревіатуру ВПО на нових місцевих або людей, які виїхали із зони бойових дій / окупації.

Бібліотекарі розповіли, що під час своїх подій геть не акцентують на цьому – усі є рівноцінними учасниками без жодних соціальних ярликів. І це дійсно сприяє ближчій комунікації.

Далі знайомимося з молодіжною громадською організацією “Брейншторм”. Тут багацько дебатів, квізів, культурних вечорок, наукових пікніків. Записуємо собі кілька анонсів майбутніх подій від брейнштормівців, бо це реальний шторм ідей, креативу, свободи думки і відстоювання своєї позиції.

Відгукуємося на запрошення Українського радіо Луцьк розповідаємо про ці три неймовірних дні в колі енергійних колег, громадських активістів, письменників, активної молоді.

Ми зігріті гостинністю й обіймами. Перехоплюємо кілька крутих пропозицій, аналізуємо реакцію на привезені культурні формати і готуємо у скарбничку планів ще більше спільних подій.

Пресслужба Good library