30 вересня, у Всеукраїнський день бібліотек та 220 добу нашого спротиву російській навалі, мандрівна Good library повезла до Києва публічну дискусію у фокусі «Як бути бібліотекам далі: під час війни та після?». Синергія думок відбулася завдяки участі різних спікерів з Луганщини, Донеччини та Києва.
Блогери, письменники, музиканти, бібліотекарі й культурні менеджери міркували над повоєнною трансформацією бібліотеки і її теперішнім призначенням: як бібліотекарі говорять про війну зараз, які формати взаємодії з користувачами здаються більш придатними, з якими кризами довелося опинитися сам на сам і які загрози ще попереду.
Уже вкотре пригощаємося турботою від Бібліотеки КПІ, адже за допомогою київських колег обладнали майданчик для розмов зі спікерами та офлайн-онлайновими учасниками дискусії.
У затишному півколі опинилися фронтмен гурту ФІОЛЕТ Сергій «Колос» Мартинюк, організатор рейв-вечірок у Слов’янську Женя Скрипник, директорка Good library Світлана Моісєєва, журналіст і краєзнавець із Сіверодонецька Аріф Багіров, випадковий перехожий зі Старобільська Влад Фесенко і бібліотекарка Сіверодонецької міської публічної бібліотеки Юлія Біловицька.
Разом вдалося звести хмарочос рефлексій. Ділимося коментарями:
- «Сучасний формат бібліотек зводиться до пережитків минулого. На те, якими мають бути бібліотеки, – це перспектива далекого і вже недалекого майбутнього. На це потрібна лише воля самих бібліотекарів, які повинні писати гранти на міжнародні проєкти. На це також має бути воля міністерств культури та освіти. Варіанти є, їх лише потрібно шукати».
- «Культура в маленьких містечках звелася до маргінесу, до неформальства. Тому, треба шукати шляхи, як достукатися до широкого загалу. Цей двіж треба робити модним. Над обгорткою треба працювати».
- «Бібліотека – це про сьогодення. Ми маємо реагувати гостро на проблеми. Інакше ми ніколи не вийдемо з цієї колоніальної системи цінностей».
- «З молоддю потрібно говорити. І це треба робити чесно. А ще залучати їх до створення подій. Молоді треба давати свободу й ініціативу. Бібліотекар у цьому всьому – друг і наставник».
- «Бібліотека має прагнути стати центром, куди мають прагнути люди. Вона має проникати усюди. Тому, бібліотека має бути модною, людей не потрібно туди затягувати».
- «Ідея змін була ще до повномасштабного вторгнення. Після війни бібліотеки не треба робити за якимись стандартами. Треба змінювати формат. А ще акцентувати увагу на неформальній освіті».
Чи говорили ми про зв’язок бібліотек і влади, фінансування і деокупацію? Так, це був найдовший коментар, який звівся до тез «а хто ж вам платить зарплату?», «громада має оцінювати користь бібліотек, а не влада», «а бібліотекарі ще й на ґранти подаватися можуть», «деокупація на культурному фронті проходитиме під проводом медійної грамотності».
Що ж. Дискусія не скінчилася. Вона триває. А після звільнення тимчасово окупованих міст, містечок, сіл і селищ розмова доповниться новими викликами. Спитаєте, чи не збожеволіють бібліотекарі? Ха! Вони вже. Божевільні ведуть боротьбу далі.
Пресслужба Good Library