«Шевченко сіяв знання, сіяв дітей…», – каже одна пані. І її слова перериває гучний покотистий сміх інших учасників антилекції. Здається, це найкраще завершення зустрічі. Але ця майже фінальна крапка народила купу інших коментарів і мінідискусій.
До продовження цієї частини історії повернемося згодом. Бо ж усе почалося не так і не тут.
Лептоп зрадливо не вантажиться. Бачимо, як колеги із Троїцької центральної бібліотеки-філії несуть на заміну інший. Тим часом хвилини збігають. Рівно о дев’ятій ранку починаємо другий день моніторингу Троїцької ТГ.
На стільцях і диванчиках умостилися бібліотекарі громади. Спочатку від нас тренінг із медійної грамотності. Леопольд Блум – головний герой роману «Улісс» Джеймса Джойса. Щодня він просинається і засинає, міркує про дружину, що зраджує, доньку, читає у туалеті, відвідує похорони, уявляє життя інших людей, критикує вчинки інших, обговорює літературу, спостерігає за людьми. Тобто інформаційний день Леопольда Блума не відрізається він нашого. А відтак, ми живемо в цій депресії щодня. Із року в рік. «Напевне, у кінці роману він скоїв самогубство», – замислено говорить колежанка. Але ні, він просто лягає спати. І день починається знову.
Аналогічно відбувається і з нашим інфопростором. Щодня відбувається дичина щось, що змушує депресувати. До прикладу, ютуб. Саме про нього й говорили протягом години. Українці минулого року найбільше споживали розважальні, пізнавальні відео та інтерв’ю відомих людей. Але найприкріше, що у десятці зовсім не контент українського виробництва: інтерв’ю Андрія Богдана Дмитру Гордону, кліпи гуртів Little Big і Аrtik&Аsti та Morgenshtern’а.
Обговорили й останні цьогорічні уподобання. Перші позиції зайняв контент ютуб-каналів «Росія 1» і «Morgenshtern», білоруський блогер А4, канал Ані Лорак. Далі йде наповнення: «Телебачення Торонто», канали з новинами про Медведчука, Яніна Соколова і «Silirada». Узагальнили, що подібне відбувається через відсутність мовного бар’єру, близькість сенсів і знайомі імена, зачепає потреби та суперечності – скандали, гейтинг, подорожі. А ще тому, що це не потребує додаткових зусиль – увімкнення субтитрів, перекладу тощо.
У другій частині зачепили технологію діпфейків, яка з’явилася 2017 року. 96% таких продуктів є порнографічними чи зловісними обманами. І лише невелика частка – розважальний контент. На прикладах подивилися, як сучасні технології стукають у наше життя. Том Круз, Сальвадор Далі, Володимир Путін і Олександр Лукашенко – усі вони стали «учасниками» діпфейків.
Наостанок поговорили про україномовні ютуб-канали, які можна використовувати не лише в роботі. Вони стануть непоганою альтернативою клієнтам бібліотек. Це «Клятий раціоналіст», «Телебачення Торонто», «Ніна – Україна», «Твоя підпільна гуманітарка», «Рагулівна» тощо.
Назв самого тренінгу вигадали аж п’ять: «Як позбутися депресії», «Що робити, щоб н виглядати дурнем», «Думаймо», «Фільтрація інформації». Була ще якась назва, але ми провтикали 
«Ми маємо встигати за нашим клієнтом. І ютуб – важлива частина їхнього життя. Це треба враховувати». Отак і закінчили. Сподіваємося, що скоро в бібліотекарі теж зможуть створювати відео на основі штучного інтелекту. І винятково з навчальною метою.
А тепер розкриваємо чакри Тараса Шевченка. І свої заразом. Жителі Троїцького стали учасниками імерсивного занурення в антилекцію «Сім чакр Тараса куна». Традиційно для себе ми не знаємо, як і чим закінчиться антилекція. Але наперед скажемо, що все минуло соковито.
Розказали про 7 основних енергетичних центрів – походження і міт про кожух, масонство пана Шевченка, любов і дітей, релігію, владу та сучасне бачення письменника.
Мовчки смакуємо запеклу дискусію про любовні інтриги Шевченка, його канонізацію і зашкарубле вивчення у школі. А заразом і про неординарне сучасне мистецтво – картини Олександра Грехова, де Шевченко виступає у ролі Миколи Гоголя, Вільяма Воллеса з «Хороброго серця», термінатора чи Гаррі Поттера.
Закінчили антилекцію «Тарасовим колом». Це книжкове ворожіння, яке дійсно інколи дивує і шокує. Гортаємо «Кобзар» і шукаємо відповіді на питання про закінчення війни, зниження тарифів, закінчення коронавірусу, масонство Тараса Григоровича, наше майбутнє і ким насправді ж був Шевченко.
Івент скінчився. Але кулуарне обговорення все ж зустрічає нас у коридорах бібліотеки. Прекрасно, що дискусія триває уже поза. Нехай кожен творить свого Шевченка. Бо ж він крутий чувак.
Більше про результати моніторингу Троцької ТГ читайте тут: http://library.lg.ua/uk/article/1248