Тарас Шевченко – бастард, масон, франт, греко-католик, бісексуал, батько позашлюбних дітей, не революціонер, не інтернаціоналіст, не дідуган у кожусі та смушевій шапці, душа компанії, любитель рому, поціновувач одружених жінок, геній. BTW, це версії. Щось не так? Є щось додати або краще вилучити? Усередині щось зашурхотіло, бо затівається полеміка! Та-а-ак, ми цього й хотіли. Почути себе і всіх тих, хто має до Шевченка питання.
Учора намацали проблемні точки Кобзаря. Влаштували антилекцію, обізвали її «Сім чакр Тараса куна». Назва відповідає нашим намірам – поглибитися у специфічні енергетичні центри художника/поета, спробувати їх осягнути, аналітично перетравити, скрупульозно підійти до кожної життєдайної чакри, наблизитися до Шевченка-друга, близького родича, а не як до ікони. Тут нам власне і допоміг приятельський японський суфікс «кун».
Чакра 1. Розповіли про версії походження та стиль Шевченка. «О-йой, Кобзар – син поміщика Василя Енгельгардта?», «Та ні! Цесаревича Костянтина Романова». «Тьфу, побійтеся себе, шановні оповідачі. Він простий кріпак, сина чумака Григорія та бідненької сільської дівчини Катерини або її сестри Агафії, так само бідненької, бо піддалася тогочасному куртуазному норову і стала покриткою». «Люди, та ви совісті не маєте. Таке перемелюєте, що й жорна ламаються». «А якщо і справді бастард? Це ж усе пояснює. Така увага з боку імперської родини! Викуп за 2500 тисячі рублів!». Питання і до стилю Шевченка. «Шапка і кожух? Ви серйозно. Та тож стьоб над самим собою, свідоме культивування, потяг до прикольних, тобто оригінальних фото у такому вбранні». Так, у Шевченка теж було почуття гумору, бажання вдаватися до самоіронії, і нічогенько воно виходило 
. Слухачі поділилися власним рівнем довіри до цієї Чакри, послуговуючись табличкою з написом «Так/Ні». За думку, що все можливо, проголосувало 11 з 18 гостей.
Чакра 2. Тарас Шевченко – масон. А як інакше пояснити загадку про формування кріпосного козачка у символ нації, яка ще не встигла народитися? А якщо «Кобзар» – це геніальний дидактичний матеріал для різних поколінь українців, політична програма перебудови всієї імперії? Це ж ідеальний варіант для масонів – мати саме такого національного генія з таким потужним іміджем! І як інакше можна сприймати таку прив’язаність китів масонського ордену до Шевченка – Карла Брюллова, Василя Жуковського, Михайла Вієльєгорського, Федора Толстого? Питання….питання… Рівень довіри аудиторії до цієї чакри – 18 «так».
Чакра 3. Любов і діти Шевченка. Нарахували 11 жінок і двох позашлюбних дітей Шевченка. Доказів про дітей мало, майже немає, лише збіги обставин. А от із жінками – суцільна драма. Її й обговорили. Результати голосування – 14 слухачів підтримало розповіденьки, двоє сказали впевнене «Ні», усі інші – утрималися.
Чакра 4. Випивка. «Який жах! Тарас Шевченко, національний геній, любив алкоголь. І не такий-сякий, а ром йому подавай! Сором». «Спокійно, він же теж людина. Хай і любив випити, нехай і належав до товариства «Мочемордія», най і обирався «його всепьянейшеством», але то його право і свобода дії. І всі з розумінням сприйняли цей факт .
Чакра 5. Про віру. Хто ж він – православний, католик, протестант, язичник або ж атеїст-богохульник і крапка? Тут ми розійшлися. Припустили, що Шевченко був греко-католиком, а ще не байдужим до язичництва. Аргументували думку тим, що Шевченко із запалом читав Кахтирі– книги з язичницьким та антихристиянським змістом, писані сліпими лірниками та бандуристами, об’єднаних спільною назвою «кобзарі». А звідти, з тих унікальних книг, і черпав можливі ідеї для творів до «Кобзаря». Розвіяли міфи і про образ самих кобзарів, яких уже з більшою впевненістю можна назвати професійною тогочасною мафією. Рівень довіри до наведених фактів від слухачів – більшість утрималася, лише п’ятеро підтримало думку.
Чакра 6. Стосунки Шевченка з владою. Занадто м’які стосунки, до речі. Читали фрагменти допиту Шевченка під час ув’язнення зі слідчо-наглядових справ. Там поет досить милий, і що найдивніше, уже занадто байдужий до тієї ідеї, яку вкладав у поетичних рядках проти царської імперії. Влада теж відзначилася – своїм відвертим паньканням із Шевченком та впертим намаганням створити власний ідеальний образ митця революціонера-демократа. Можливо, нам здалося. Але що зафіксували, тим і поділилися. Підтримали цю думку всі присутні. Like a boss.
Чакра 7. Художник. Сучасний образ. Чи комфортно Шевченко почуває себе на постерах у напряму поп-арт. Обговорили з товариством усю ту історію зі скандальною виставкою у Київському метрополітені. І молодь, і старшенькі висловилися, що не проти бачити такого Шевченка. Сприймати, аналізувати, споглядати свого Тараса – це круто.
Тарасове коло. Це можливість спитати у Тараса все, що цікавить і турбує. Відповідав сам митець. Ну майже. Його книга «Кобзар» . Гості питали, називали сторінку і рядок, отримували відповідь. Часом було лячно, бо відповіді видавалися вже занадто прямими, а іноді й суворими. Тож, із ворожінням ми покінчили досить швидко.
Почали грати у «Кобзареву мафію». Трохи інтерпретували класичну гру «Мафія». У ролі двох мафій – Москаль і Юродивий. Комісар – Прометей, лікар – Марія. Мирні жителі – кріпаки. Перемогли, урешті, кріпаки :) З чим усіх і вітаємо. Тарас, напевно, нами пишається. А може… Ех, занадто багато «може». Просто вдячні всім, хто приєднався до антилекції, вислухав, а найголовніше – поділився власними роздумами.
І наостанок. Тарасе, ми тебе любимо. Що б там не було, ти крутий. І пробач за фамільярність. Просто ми так бачимо і відчуваємо. Бо сьогодні – це сьогодні.
Усі фото нашої чакроманії тут.
Прес-центр Good library