Що почитати, аби полоскотати нерви перед сном? Розказуємо. Трилер, містика, детективний сюжет, життєвий реалізм і трошки параної гарантують стійке бажання нарешті дочитати книгу й зайняти себе корисним. Дикість забезпечать: людська мізантропія, теорія змови, викрадення людей, психоделійні візії, маніакальність із жменею тиранії. Що потрібно від вас – запастися ковдрою і валер’янкою, адже напади страху й захвату треба тримати в шорах.

1. «1984» Джоржа Орвелла

Напруженість, пригніченість,  постійна тривога, бажання відкласти книгу, озирнутися навколо, побачити тих людей, з якими можна без проблем поговорити, пожартувати, запланувати прогулянку, урешті-решт, обійняти, поділитися всім тим, що коїться у душі. Як же добре, що це можна зробити без жодних погроз бути «розпорошеним»  –  за Орвеллом, викинутим із реальності.  Зовсім неприваблива перспектива. Отак живуть герої антиутопії.

2. «Земля загублених» Катерини Калитко

Історії в книзі –  справді, суцільна мряковина, у якій блукають «загублені» люди. Але розповіді Катерини Калитко є радше саме «історіями інакшості». А все через стан після кожної оповідки – пліч-о-пліч волочилися депресивне сум’яття та закоханість у героїв. Кожна історія доповнює іншу (про це більш розлого поговоримо трохи згодом), живить водночас надією/безвихіддю, гармонією/дисонансом, любов’ю/нехтуванням, осяжністю/недосяжністю. Час то плине аж надто швидко, не даючи оговтатися, то зупиняється на моменті найбільшого сплеску ейфорії.

3. «Інтернат» Сергія Жадана

Читали цю книгу повільно. Хоча Жадан і не скупиться на інтенсивні моменти сюжету. Норма на день – не більше 100 сторінок. Далі нерви просто не витримували. Тому бралася пауза, щоб перетравити бодай дещицю прочитаного. Наступного дня хотілося продовження. Тільки швидше через те, щоб супроводити якнайскоріше вчителя та племінника назад додому, до хати, схожої на півбуханки чорного хліба. А їхні мандри виявилися затяжними. Три дні вони блукають колами пекла.

4. «Донька Болотного Царя» Карен Діонне

Гелена – дитя природи. Свої перші 12 років прожила з батьками у лісовому будиночку на Верхньому півострові Мічигану. Прокидалася на світанні, перевіряла сильця, полювала, колола дрова та досліджування флору. Джейкоб, її батько, був нащадком яномамі – індіанського племені. Тому єднання із силами природи стало невід’ємною частиною життя Гелени, «Маленької тіні». Вона обожнює свого батька, намагаючись у всьому його копіювати. Але в її 11 років така ідилічна любов минає. Батько виявився не таким добродушним натуралістом, а мама не просто так опинилася у лісових хащах.

5. «Грязь» [*khaki] Сергія Сергійовича (Saigon)

У книзі живі діалоги, реальні, такі, які щоденно розгорталися на полі бою, у засідках,  під час емоційних суперечок, прогулянок спустошеними місцевостями, рандеву з дамою, філософських міркувань над тим, якого біса вони там, а не вдома і т.д.  Найбільшу відразу у нас викликала оповідка «Бордельеро». Пік відчаю – у розповіді «Грязь».

6. «Амстердам» Ієна Мак’юена

«Двоє колишніх коханців Моллі Лейн стояли біля каплиці крематорію, обернувшись спинами до лютневого морозу» – сильний початок книги, яка протягом всього прочитання огортає у стан психоделії. Ці «колишні коханці» опиняються на межі зречення життя. Лише два келихи шампанського все вирішать.

7. «Про мишей і людей» Джона Стейнбека

Людська жорстокість. Не така, що вимушена зруйнувати житло польових мишей, а та, що свідомо тисне на горло, притискає усе міцніше і міцніше, споглядаючи із захватом за очима,  налитими кров’ю і жахом, за немічним тілом, що от-от припинить битися у конвульсіях. Цей стан є фізичним і духовним. Стейнбек, безперечно, майстер змалювання подібних духовних поневірянь своїх героїв. Тема расизму, лінчування, ставлення до так званої «безхребетної» робочої сили – великі гнійні плями на тілі всього людства. У книзі це відчутно.

8. «Цілодобова книгарня містера Пенубри» Робіна Слоуна

Клей Дженнон, молодий маркетолог, тільки-но втратив роботу. Бажання підзаробити приводить його до непримітної книгарні містера Пенубри. Підозрілі відвідувачі, робота уночі, загадкові описи клієнтів у товстих журналах, таємні шафи з неіснуючими книгами відразу викликають підозри, страх і азарт. Клей наважується на нечуване – робить точну копію журналу відвідувачів, підміняючи оригінал. Він прагне розгадати таємницю Товариства Нерозривного Корінця, а заразом і секрет книги великого Альда Мануція – codex vitae – книгу життя, або як знайти секрет вічного життя. Атмосфера світової змови гарантована. Як і дозована параноя.