Коли Роберт Саттон – автор книги-бестселеру «Мудакам тут не місце»  –  зустрічає нахабну людину, перше, що спадає йому на думку: «Оце так мудак!». Зізнаюся, у мене так само.  А як у вас?

Автор переконаний, у будь-якому колективі знайдеться «мудак» (інших відповідників до цього слова дослідник не підбирає, бо навіщо кривити душею…).

А зараз невеличкий екскурс лабіринтами «мудакуватості». Це складний рух, який так чи інакше перетинається з нашими митями життя. Уявімо або ж просто зізнаймося, що ми знаходимося в робочому середовищі, де  постійно шаліємо від  колег-мучителів. Варто наголосити ось на чому: ця книженція говорить про те, що ознаки «мудакуватості» має чи не кожна людина. Звичайно, пробуджується таке паскудне нутро в залежності від обставин. А тепер ближче до справи. Ви постійно перебуваєте під наглядом «мудаків», які обговорюють вас позаочі, отруюють кожну прекрасну мить вашого життя в колективі? Якщо так, то маєте справу із «сертифікованими мудаками». З цими покидьками, на думку автора, на багато складніше. Аби їх викоренити, потрібні кардинальні рішення. Про це у книзі говориться дуже розлого.

Є ж інша категорія «мудаків»  – тимчасових. Такі особи шкодять іншим лише тоді, коли самі стають жертвами невдалих днів, особистих «провалів» тощо. З ними легше знайти спільну мову, навіть можна обійняти та приголубити.

Саркастичні жарти, кепкування, обговорення позаочі, образливі звертання, лицемірство, залякування – це неповний список так званою «брудної дюжини» повсякденних дій мудаків. Автор і про це потурбувався.

Роберт Саттон підтвердив мою власну думку. Напишу її великими літерами:

«КОЛИ ЛЮДИ ДІЮТЬ, ЯК КУПА МУДАКІВ, СТРАЖДАЄ ЦІЛА КОМАНДА».

Автор книги зібрав безліч розповідей від тих, хто зазнав образ із боку мудаків. Трапляються і такі історії, які мали фатальну розв’язку: звільнення людей з категорії «невинних», руйнування родин, депресії, жахливості зі здоров’ям. Опісля містер Саттон наводить купу методів боротьби з «мудаками». Як-от: цілковите ігнорування, байдужість та особистісне вивільнення з-під впливу «талановитих мерзотників».

Книга містить і несподівані авторські позиції, типу: мерзотників не тільки карай, але й знаходь у їхніх діях користь. Як приклад, мерзенні випади Стіва Джобса, істерія якого коштувала мільйонів зруйнованих клітин мозку працівників «Еппл». Його образливі вчинки, відверті дивацтва навпаки надихали людей на творчість та вражаючі звершення.

Ця книга, як на мене, має бути маніфестом корпоративної культури кожної організації, де ключове правило звучить завжди непохитно: «Мудакам тут не місце!». Ухиляєшся від правила, не бажаєш змінитися на користь собі та іншим – get out! Паразитизм  – якість кожного мудака, що превалює повсякчас. Така людська оказія спричиняє клонування подібних особин. «Унаслідок цього мудаки розмножуватимуться, як кролики».

Не хочеш сприяти гнітючому «розмноженню»  – дотримуйся правила «Мудакам тут не місце», а також рухайся кроками, які до того приведуть (с. 84, до речі).

А ще є крутий тест «Чи є ви сертифікованим мудаком?» (с. 114). Ми вже пройшли його з командою. Виявляється, є і серед нас мудаки, але вони те наче усвідомили (хочемо в це вірити).

Наостанок шмат коментарю від Booklist до цієї книги: «„Мудакам тут не місце” покладе край терору на роботі…». Що ж. Перевірити хочете?