Огляд 18+. І недаремно так, бо автор  книги – незалежний історик мистецтва Кетрін Інґрем – цілком виправдовує це обмеження тим змістом, який пропонується читачам. Отак.

Що діється в книзі? Вона про Сальвадора Далі́: його безсовісну мегаломанію, шокуючий феномен генія та загострене сприйняття реальності. І це я ще досить стримано окреслюю концепцію книги.

А могла б почати цей огляд зовсім інакше. Скажімо так: він той, хто до 8 років пісявся в ліжко  задля розваг, безжально скидував якихось дітлахів з мосту, носив дзвіночок, аби його завжди помічали, фліртував із музами-чоловіками, захоплювався вуаєризмом, забавлявся хрумканням пташиних черепів на поважних обідах. Перелік особистісних дивацтв митця можна було б продовжити, але я трішечки розтягну  це задоволення :)

Отож, народився Сальвадор, зростав у любові та затишку. Батьки не стали відбирати у хлопчини цілковиту владу в домі. Тому Король-Дитя відчував себе виключним монархом. Далі́ був непомильно переконаний: він має повелівати і завойовувати, заразом лише йому повинні дарувати подарунки, і ніякої взаємності.

Багато хто говорить, споглядаючи роботи Далі́, про його параноїдально-критичний метод. А знаєте, від кого він перейнявся таким станом свідомості? Від відьмочки на ім’я Лідія, з якою потоваришував у невеличкому іспанському містечку – Кадакесі.

Я б хотіла мати власне чудернацьке зображення, створене уявою та руками Далі́. І була б не проти попозувати у його студії – старій сушарці на даху. Аж уявляю, як Сальвадор час від часу торкається тонкими пальчиками своїх не менш тонких вусиків, з яких стікають краплинки поту, рятуючись від шаленої спеки у цементній ванні з водою до пояса. Він не просто сидить, він малює. Моє зображення (хоча швидше мій образ, пропущений через нещадну м’ясорубку-фантазію митця) з’являється тим часом на картонній коробці для капелюшків.

Він мав дружину Ґалу. А до цього мав поета Федеріко Ґарсіа Лорку. Справа в тому, що Далі́ була характерна сексуальна ідентичність, що призвела до такого – він божеволів від Лорки, поет – від нього.

Про мистецтво Далі́

На його думку, гнилим мистецтвом є те, що переймається почуттями та емоціями. До такого висновку дійшов він, до речі, разом із Лоркою. Художник почав експериментувати з темою сюрреалізму – снами. У книзі виокремлені найвизначніші сни. Що захоплює митця – еротизм, смерть, розпад. А, ледь не забула про кров, лайно і гниль.

Щодо дружини  Далі́. Ця жінка у прямому сенсі замінила йому материнську турботу. І це нормально. Він настільки довіряв Ґалі, що підписував свої роботи „Ґала Сальвадор Далі́”. А ще вона із задоволенням змінювала колесо, а усміхнений чоловік споглядав за дружиною з віконечка автівки. З приводу цього Далі́ свого часу зізнався: „Загалом я  ̶  свиня”.

Ще у книзі ви дізнаєтеся про таке: за що Далі́ полюбив Фрейда? чому митець ненавидів коників-стрибунців? навіщо Сальвадор сфотографувався з їжаком на поголеній голові? з якою метою він почепив омара на телефонну слухавку? навіщо йому здався фалосоподібний басейн?  куди митець заявився у водолазному костюмі? і якого короля забажав побачити Далі́ перед своєю кончиною?

Ось такий Далі́.