Джулі Літкотт-Гаймс десятиліття пропрацювала на посаді декана першого курсу у Стенфорді. Ця книга – результат праці та досліджень за студентами. За спогадами письменниці, ця робота мала на меті допомогти новоспеченим студентам досягати мети, надихати їх, вислуховувати.
Спостереження показали, що межі між підлітками та дорослими дедалі стираються, а батьків усе важче вмовити відмовити від тотального контролю за їхніми чадами. Діти частіше відсувають на другий план віхи, що формуються у дитинстві – самостійність та розвиток компетентності, поступаючись при цьому бажанню бути першим, здобути нагороду в школі, використати якомога більше можливостей за допомогою втручання батьків.
Письменниця пише, що будучи сама матір’ю та дружиною, вдавалася до гіперопіки, але роки роботи та аналіз своїх батьківських якостей змусив змінитися, стати кращою.
Дитина, що зростала за розкладом, який ви склали для неї, відповідно до власних бажань, може виявитися приреченою на невдачу.
Авторка розказує про покоління Y, або «покоління Міленіуму». Це ті, хто народжені після 1981 року. Саме вони, і більшість із нас зараз, перебувають під впливом гіперопіки та глибокої залежності від цифрових технологій. Але разом із тим, покоління пов’язані між собою, у кожного були позитивні риси.
Не слід забувати, що дитина має власні мрії, тому не варто її навантажувати своїми сподіваннями. Наміри допомогти лише шкодять: це може позбавити людину необхідних навичок, сили волі та характеру. Але й стояти осторонь не можна. Треба усе зробити, щоб забезпечити дітям надійний прихисток і прищеплювати цінності, що розвиватимуть їх незалежність.
Це книга для Батьків, але найперше для батьків, що втручаються у життя своєї дитини; про любов і страх, приховані під маскою опіки; про шкоду від нав’язливого втручання, а також про те, як допомогти дитині стати успішною, виховуючи її інакше.