Гонитва за насолодою, постійна нервова збудженість отримати те, чого бажаєш найбільше, красива безтурботність, гроші, гроші, гроші і любов, яка виявляється по-різному й досить нестримно. Це час Джея Гетсбі. Це атмосфера джазу та безмежної вишуканості, що міцно огортала Дейзі.
Френсіс Скотт Фіцджеральд, представник «втраченого покоління», створив дещо символічне та невичерпне. Письменник, який відчув на собі всю повноту тогочасного життя, коли молодь брала своє негайно, жадібно проживаючи кожен день так, неначе він останній. «Великий Гетсбі» – це цілий світ, який марив американською мрією – майбутнім щастям, вічним, без жодного натяку на поразку. Та шкода, що світ цей купувався і продавався – процес часом невимовно приємний, а інколи жалюгідний. Чи розуміли це герої «Великого Гетсбі»?
Америка початку 20-х років XX століття. Що ще залишається робити людям, які вижили і продовжують снуватися світом? Звичайно, жити. Але як? А так, щоб ніколи не забути прожитий день. Дейзі разом зі своїм чоловіком Томом народжені лише для такого «існування». Вони мають гарну обкладинку, але холодні зсередини. І таких, як Дейзі та Том, наділених «діамантовим чуттям» було безліч.
«… в їхній пустотливій, безладній балаканині не було жвавості, вона була холодна, як їхні білі сукні, як їхні байдужі очі, в яких не світилося жодного прагнення».
Гетсбі купує будинок на іншому березі, щоб спостерігати за зеленим вогником удалині – там, де особняк подружжя Б’юкененів. Дейзі Б’юкенен і є тим недосяжним зеленим вогником для Гетсбі. Цей вогник ненадовго опиняється в його руках, а сам він – повірив, що мрія здійснилася.
Щирий та відданий друг Гетсбі оповідає цю історію. Він не тільки є свідком усього, що діється з героями, але й сам виступає частиною того життя – блискучого, романтичного, трагічного.