У вересні ми традиційно долучилися до XVI Львівського міжнародного бібліотечного форуму, який щороку організовує Українська бібліотечна асоціація. Форум завжди передує Всеукраїнському дню бібліотек. Останніми роками ми маємо можливість оцінювати його підготовку «зсередини», адже наша директорка пані Світлана входить до складу оргкомітету цієї професійної події.
Львівський міжнародний бібліотечний форум давно перетворився на найбільший щорічний захід, який об’єднує бібліотекарів з усієї України та наших закордонних колег. Цьогоріч він зібрав близько 150 учасників наживо у Львові та понад 90 в онлайн-форматі.
«Аби детально розповісти про всі події форуму, знадобилася б велетенська стаття, тож зосереджуся на головному», – говорить пані Світлана.
Особливо цінними цього року були зустрічі з «небібліотечними» колегами, друзями та партнерами. Це дає змогу поглянути на себе збоку. Те, як оцінюють роль бібліотекаря письменники, видавці та науковці, стимулює критично осягнути власну професію й водночас стає потужним джерелом натхнення. Ніщо так не збагачує нашу роботу, як щира комунікація з партнерами. Зрештою, бібліотеки працюють для людей, тому думка лідерів гуманітарної сфери – безцінна.
Щиро дякуємо нашим спікерам – письменникам Остапу Сливинському та Дмитру Безверхньому, науковцям Ірині Старовойт та Антону Лягуші. Вони говорили не лише про книжки, а й про те, як нам жити та працювати в умовах війни на виснаження: де знаходити сили, аби рухатися далі, наскільки важливими є збереження пам’яті та взаємопідтримка. Їхні голоси звучали в унісон із голосами бібліотекарів.
Активними учасниками форуму стали видавці, чий бізнес зазнав катастрофічних втрат через російські обстріли. Попри це, разом із керівництвом Українського інституту книги ми знаходили час та натхнення обговорювати нагальні питання: як вирішувати проблеми із закупівлями книжок, обирати актуальний репертуар для книгозбірень та переконувати місцеву владу виділяти кошти на поповнення фондів і розвиток бібліотечної галузі загалом.
Окрема вдячність закордонним колегам із Латвії – Марі Єкабсоне, голові експертної групи з культурної дипломатії Європейського бюро бібліотечних, інформаційних і документаційних асоціацій (EBLIDA), та Катріні Кукайте, членкині виконавчого комітету EBLIDA. Попри складну безпекову ситуацію, вони особисто приїхали до Львова та провели спеціальну секцію «Траєкторії розвитку європейських бібліотек». Латвійські колеги презентували стратегічні вектори руху бібліотечної галузі Європи, національні кейси адаптації до нових потреб суспільства та спільні орієнтири для розбудови стійкої бібліотечної екосистеми. Крім того, вони представили перший аналітичний звіт Європейського Союзу щодо ключової ролі публічних бібліотек у розвитку суспільства, підготовлений EBLIDA. Оскільки цей документ ще не презентували загалу в Європі, Львівський форум отримав ексклюзивне право першим ознайомитися з його робочою версією.
Як і завжди, надзвичайно корисними виявилися практичні сесії, де учасники ділилися досвідом, новими формами роботи та творчими знахідками. Запрошені гості – засновниця онлайн-клубу «Читацький клуб для дітей» Наталя Горват, книжковий волонтер Олександр Сапронов та координаторка подій у мережі «Книгарня-кав'ярня Видавництва Старого Лева» Олеся Правдивець – не лише надихнули присутніх, а й підтвердили важливу істину: разом ми набагато сильніші.
Найбільш щемливою частиною форуму стала презентація проєкту Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого «Книга пам’яті російсько-української війни. Бібліотекарі», присвячена колегам, які загинули від рук російських окупантів. Експозицію виставки можна було оглянути безпосередньо на форумі.
Окрім цього, учасники обговорювали використання інструментів штучного інтелекту в бібліотечній справі, трансформацію фахової освіти та досвід німецьких колег. Також форум привітав нового партнера Української бібліотечної асоціації – БФ «Фундація Кредобанку», представники якого передали бібліотекам книги з фінансової грамотності.
Після завершення заходу залишаються відчуття добре виконаної роботи, легка втома і глибоке задоволення від діяльності нашої спільноти. Усе, про що говорили європейські партнери, вже втілюють у життя українські бібліотекарі.
Для нас головне – відчувати свою потрібність суспільству, високий професіоналізм і впевненість у тому, що український досвід давно став невіддільною частиною європейського. Навіть якщо в державі зараз бракує ресурсів чи сил для повноцінного розвитку галузі, відчуття руху в правильному напрямку робить нас стійкими та впевненими. І тут доречно згадати слова письменника Ніла Ґеймана, який ще на початку повномасштабного вторгнення прокоментував у X (Twitter) допис Української бібліотечної асоціації про перенесення конференції до Перемоги: «Rule 1: don’t fuck with librarians». І це правда: зачіпати українських бібліотекарів – дуже погана ідея, адже ми значно сильніші, ніж комусь здається.
Світлана Моісєєва,
директорка ЛОУНБ,
віцепрезидентка ВГО Українська бібліотечна асоціація