«Усі на борту?». Починаємо серію мандрівних подій у столиці навколо сучасного мистецтва, літератури, музики, публічного діалогу й арттерапевтичних практик. Усе це під парасолькою пересувного культурного шелтера «Мандрівний Старобільськ», події якого охопили шіст міст і містечок упродовж п’ятьох місяців. У Києві – фінальний штрих.
Knock-knock, це артток
Столичний «Мандрівний Старобільськ» помітно відрізнявся від попередніх подорожей. Оскільки ми знали, що Київ прихистив чи не найбільше наших друзів із Луганщини, то, відповідно, акценти не забарилися. Вирішили сфокусуватися на локальних культурних ландшафтах і способах це все зберегти в наших реаліях.
На просторі ±СхідХабу розгортаємо фотовиставку. Нарешті бачимося наживо з одним із фотомитців, Денисом Черв’яком. Разом обираємо гіпотетичну фотовізитівку Старобільська. Серед улюблених знакових фото – краєвид з гір, момент щорічних стрибків у річку з мосту і велосипедисти, що завжди сновигають містом.
Дуже скоро опинилися в атмосфері арттоку. Говоримо про (не)зникаючу пам’ять, своєрідну культурну діаспору Луганщини у Києві й інших містах України, збереження локальної культури і вплив нового середовища на особистість митця. Серед наших гостей – В’ячеслав Бондаренко, головний редактор локального журнал про мистецтво Луганщини та Донеччини “ПлюсМінусНескінченність” і засновник ±СхідХаб, а також Віталій Матухно, художник, куратор мистецьких виставок й активіст.
Швидко настає активно дискусія з усіма гостями – креаторами, соціологами, фотографами, істориками і журналістами зі сходу та інших регіонів.
«Важливо працювати над збереженням пам’яті. Бо вже зараз я починаю забувати про свій Лисичанськ. Звичайно, це впливає на розуміння того, яким був регіон. Ми ходимо по колу. Я не можу сказати нічого про Лисичанськ тут і зараз. Усе, що залишається, це працювати з пам’яттю. На жаль, ця тема вичерпна», – висловився Віталій Матухно.
Далі – гумхаб і дві події поспіль
Другого дня опиняємося в Гуманітарному хабі Старобільської райдержадміністрації. Попереду творча майстерня з елементами арттерапії для дітей і дорослих. А за нею – публічна дискусія про єднання переселенців і місцевих спільнот у місті-мільйоннику.
Знайомимося з малечею і підлітками з різних міст і селищ Луганщини. Розчулені, бо дехто так зацікавився майстернею, що подолав чималий шлях, щоб сюди дібратися. Це ж Київ, дитинко. Малюємо карти різних світів, які потім стануть крутими настолками. Летимо в космос, прогулюємося густими лісами, відпочиваємо у тропіках. Тут і різні монстрики – є веселі, добрі, а є трошки гнівні, та зрештою і вони стають приятелями під час майстерки. А ще ці карти бережуть у собі таємниці, приховані шифри, послання і багато-багато такого, що відомо лише діткам.
Незабаром почалася публічна дискусія у нашому фірмовому стилі «вільний мікрофон». Говоримо з медійниками, волонтерами, музейниками, громадськими активістами і бібліотекарями про адаптацію у великому місті. Розповідаємо про комунікацію зі своїми та новими людьми й ініціативами. Разом оцінюємо наше культурне і медійне поле – як і чи взагалі достатньо ми говоримо про Луганщину та взаємодією з одне одним. Микола Надулічний, голова Луганської асоцiацiї організацій осіб з інвалiднiстю, приїхав на дискусія аж зі Львова. Також дискусію підтримала заступниця директора Луганського краєзнавчого музею Оксана Бакшинська, журналістка Українського радіо Вікторія Марченко та громадська діячка Галина Дюкарєва. Усі – з Луганщини і кожен прийшов зі своєю історією.
Серед думок-фокусів дискусії:
«Якщо ми втратимо свою культуру, свою ідентичність, то й Луганщини не буде. Тому треба культурно триматися, єднатися, більше говорити про себе».
«Думаю, було б добре, аби всі наші медіа підсвітили думку про створення єдиного культурного центру, що підтримує діаспору Луганської області і популяризує нашу культуру».
Третій день – НаХабник
Але спершу літературна антилекція. Повертаємося до гумхабу Старобільської РДА, цього разу з «Українськими письменниками у пікселі». З нами п’ять авторів і їхні відеозвернення: від Артема Полежаки, Єлизавети Жарікової, Вахтанга Кіпіані, Романа Буданова та Дмитра Лазуткіна. Поміж поезією, прозою та музикою звучать і їхні питання до читачів. Цей етап антилекції дуже непередбачуваний. Люди діляться відповідями, дехто не стримує емоцій.
Нам важливо вислухати ці думки – про нові улюблені жанри, промоцію книжок серед молоді, а ще відбудову в Україні, трансформації у світі і багато-багато іншого.
Вечоріє, ідемо до ±СхідХабу. Там готуємо фінал «Мандрівного Старобільська» у форматі хабника з поетами і музикантами та афтепаті з діджеями.
«Це вперше я читаю поезію на загал. Навіть моя мама не знала, що я пишу», – уже зі сцени говорить Галина Дюкарєва.
Цей хабник став нагодою вперше виступити зі своїми віршами, піснями. А для когось – підсвітити нову поетичну збірку чи музичний альбом. Виконавці з Сіверськодонецька, Лисичанська, Старобільська, Дніпра і Києва об’єднали зусилля, щоб зробити цей вечір незабутнім. Поетично заколисали Настуня Літаш, Марія Руднєва та Єгор Бронза. Підспівували, драйвували під пісні Ігоря Парферюка з гурту VSIVDOMA, Сергія Летучого і Романа Міронова.
А наостанок тусимо на афтепаті від діджеїв – Володимира Crematorium.dush та Євгенія Enforcer. Хабник по-луганськи вдався. Але найголовніше – змогли пообійматися і підтримати одне одного.
А раптом і ви побували на наших подіях у Києві або інших містах – то, будь ласка, розкажіть, яка вам? Отут збираємо враження.
Культурно-мистецький «Мандрівний Старобільськ» відбувся завдяки підтримці Міжнародного фонду «Відродження». Дякуємо вам, друзі. Ви допомагаєте нам говорити про своє рідне місто і всю Луганщину гучніше й виразніше. А ще знаходити наших людей, нових друзів і набувати надійних партнерств.
Проєкт ініціювали «Луганське обласне відділення ВГО Українська бібліотечна асоціація» та Луганська обласна універсальна наукова бібліотека завдяки. Готуємо нову пригоду.
Пресслужба Good library