Торік проєкт «ЛітРозмова» продовжив тішити глядачів інстаґраму бесідами про українську книжку з сучасними письменницями та письменниками. Протягом 2024-го ми здійснили 20 віртуальних зустрічей, а зараз пропонуємо згадати, якими вони були.
Порівняно з 2023 роком — у 2024му під час етерів говорили не лише про художню книжку, а й про нон-фікшн. Наприклад, спробували розібратися в різдвяно-новорічних традиціях із Дар’єю Анцибор, погортавши наукпоп авторки «Під подушку чи під ялинку? Антропологічне дослідження свят».
Поговорили про українську мову – наш щит та меч – на ЛітРозмові щодо книги «Перемагати українською. Про мову ненависті й любові» з Ольгою Дубчак.
А також зазирнули в Середньовіччя під час бесіди зі Стефанією Демчук («Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у середньовіччі»).
Не оминули і дитячу літературу! Насолодилися повістю «ЗВРК» Галини Ткачук, поміркували над «Квітами біля четвертого» Катерини Міхаліциної та поринули у фантастичне «Місто тіней» Мії Марченко.
А ще встигли погортали сторінки повісті для підлітків – «Кеди в небі» Віталіни Макарик.
Часом пірнали у світи фентезійно-фантастичної літератури. Досліджували апокаліптичний Крим-Дешт на ЛітРозмові зі Світланою Тараторіною та її книгою «Дім солі».
Поринули в хитросплетіння циклу «Замок із кришталю» Ірини Грабовської.
З’ясували таємницю небезпечної гри в романі Олени Кузьміної «Проєкт “Лабіринт”».
Слідкували на розвитком стосунків в захопливому роментезі Наталії Довгопол «Витязь і Вірлиця».
Встигли навіть розплутали таємниці телевізійного нуару Світлани Кострикіної «Мертва жива вода».
А ще повернулися додому з героєм Донбас-горору «Стахановський рух» нашого земляка Романа Буданова.
Не минув рік і без поезії! Мали змогу насолодитися чуттєвою декламацією віршів зі збірки «Навій» Павла Коробчука.
Знову пережили етап дорослішання під час ЛітРозмов з Каріною Армлос («Дорослі дівчата») та Людмилою Колб («Потяг»).
І, звісно, зазирнули за куліси звичайного (і не дуже) життя разом із Софією Мокій та її «Жизнєнними історіями. Про буденне, любов, і трохи солі».
Здійснили подорож до Карпат зі Світланою Бєлоусовою та її романом «Приходь без дзвінка. Дванадцять мандрівок додому».
Поспілкувалися з Христиною Морозовою, щоб краще зрозуміти «Фанатку. Біполярна історія» та життя людей із біполярним розладом.
А також поміркували з Юлією Баткіліною щодо «Переходу», який роблять звичайні українці в час великого неспокою.
Яка ЛітРозмова запам’яталася вам найбільше? Якщо ви проґавили бодай якийсь етер, то пропонуємо це виправити просто зараз!
А як щодо книжкових згадок? Після кожного етеру ми збирали стосики текстів і ділилися книжковим післясмаком із вами. А тепер готові підбивати річні підсумки – що читають і ким захоплюються самі автори?
Отже, найчастіше серед сучасних українських творів згадували роментезі Наталії Довгопол «Витязь і Вірлиця», психологічний трилер Ілларіона Павлюка «Я бачу, Вас цікавить пітьма», соціально-політичний роман Анастасії Левкової «За Перекопом є земля», телевізійний нуар Світлани Кострикіної «Мертва жива вода» та серію книжок Валерії В. Растет «Хроніки червоних лисиць».
Найбільш згадуваними українськими класиками стали Леся Українка, Володимир Винниченко, Соломія Павличко і Тарас Прохасько.
Що стосується зарубіжної літератури, то тут не обійшлося без літератури для дітей та підлітків! Насамперед згадували саме про цикли, як-от, «Країна Мумі-тролів» Туве Янссон, «Гаррі Поттер» Джоан Ролінґ, «Малюк і Карлсон» Астрід Ліндгрен та «Хроніки Нарнії» Клайва Льюїса.
Неодноразово лунав бестселер року – роман «Жовтолика» Ребекки Кван, а також дві такі різні антиутопії – «Володар мух» Вільяма Ґолдінґа та трилогія «Голодні ігри» Сюзанни Колінз.
А от серед зарубіжних авторів найчастіше згадували прізвища Ернеста Гемінґвея та Стівена Кінга.
Таким літрозмовним залишаємо цей рік і рухаємося далі. Нові анонси, письменниці та письменники, захопливі сюжети та цінні бесіди – усе це вже зараз – у 2025му. Будьте з нами!
Центр просування читання Good library