«Як добре, що все скінчилося історією про горилу». Приблизно з такою думкою перегортую останню сторінку «Лінгвістики на карті світу». До цього був жвавий танок бджолиних дупок як спосіб спілкування бджілочок, і мені здавалося, що веселішого завершення цієї багатошарової оповіді просто й годі шукати. Але під кінець, ужалена чуйністю й щемкістю Рустама Гаджієва, навіть на хвильку забула про свої відверті претензії до цього наукпопу. Так, кінець дійсно емоційний і може перекрити мій покер фейс на деяких сторінках.

Отож, цей огляд існує для того, щоб скласти компанію іншим відгукам, які розганяються навколо книжки лінгвіста Рустама Гаджієва та його харизматичної стилістики, за яку автору вже нормально так прилетіло.

Мішатиму свої два стани – потішеної читачки й дещо обуреної.

Почну з хорошого. Цю книжку, на мою скромну думку бібліота, точно писала людина, яка захоплюється мовами й задля доказовості готова видряпати будь-яку деталь із рясного історичного контексту. І так, пан Рустам у книзі місцями дуже заморочився. Узяти хоча б розділ, де він часом ого-го як педантично пояснює дивацтва валлійської мови, розбирається у методиці лінгвокриміналістики, або застряє в мовній суперечці між фламандцями і валлонами, чи розписує вступ на 7 сторінок до кількох останніх абзаців, де пояснює етимологію слова “guys”.

Ця книжка цілком здатна зацікавити лінгвістикою когось такого, хто дуже швидко знуджується на сторінках навчальних підручників, або й геть не розуміє, що таке лінгвістика і нащо вона потрібна прогресивному технологічному світу. Так само, можливо, що книжка привалить вас і фактами, і жартами. І так по колу. Іноді це добре, а інколи – надміру. Також мені дуже до вподоби ще одна місія пана Рустама – він хоче розвіяти упередження, що майбутнє дипломованих лінгвістів – це в найліпшому разі «вільна каса». Пригадується, як нам, ще зеленим філологам, викладач погрожував пиріжками на базарі. Але то вже інший сюжет для (може) майбутньої книги.

Книжка містить 6 доволі самобутніх розділів. Тут знайдете багато чого. Якщо вам удасться не згубитися у жартиках автора, то ви вихопите довгу, але цікаву відповідь, чому за свої 800 років ісландська мова збереглася ледь не найкраще, ніж решта мов. Ще візьмете участь в інтерактиві. От, подумайте, яке слово ісландською може випасти з цих злитих пар: сосиска + фрукт, число + відьма?

Дещо сумна, а потім різко дотепна частина про валліську мову з її історичними перипетіями, зокрема про те, як її впродовж п’яти віків витісняє англійська. Також зустрінете химерні числівники і лайку, де за допомогою пуків, кізяків і прутнів передаються стани сум’яття, агресії, схвильованості тощо. 59 сторінка, якщо що.

То де ж ті нотки сумніву, що я догребу до кінця книжки? Перша підніжка – часом дуже невдалі, а іноді й украй заклеймовані лексичні засоби автора, якими він намагається жартувати. Геть не смішно, коли він радить читачам, типу жартома, спершу помолитися на веселку і причепити на щічку мушку, а вже потім кидатися з головою в розділ «Веселкові теревені» (теж украй невдала назва). А в самому розділі він описує сленг, який вживали британські гомосексуали в 20 столітті. І звичайно, той сленг постав через переслідування і тортури.

Розчарував нізвідки вичавлений кіт леопольд. І там нібито теж мало бути щось смішне, але вийшло недолуго моралізаторське. Потім в око стрельнули етнофолізм, жарт про корейську моркву і загалом стереотипи про корейців і старосвітський коментар про скисле олів’є. Цілком імовірно, що захоплений читач і не помітить цього. Або ж можливий інший варіант – проґавити ці лаги через звичайну читацьку втому.

Це я до того, що в кожному розділі дуже багато емоцій. А особливо відчутна авторська потреба пожартувати і бажано розсмішити. Письмо – дотепне й подекуди виконує свою функцію пояснити просто й цікаво складні речі. Та іноді жарт накладається на хмарочос інших жартів і я вже маю сумніви, а чи не знаходжуся на стежці художки або якогось бложику, де автор намагається набити руку і підписників. Тому я втомлювалася часто. Мій максимум на день – щонайбільше 2 розділи.

Далі – хороше. Цінна інформація про жестові мови у світі. Так, не однина, мов таких багато, як і їхніх діалектів. Шокує, як у 19 столітті проблему мовлення людей з порушеннями слуху намагалися виправити логопедією, а за жестикуляцію – карали. Тут також дізнаєтеся про творця глухої фонології і як для творення жестів використовується простір.

Ще в студії з’являються штучні мови, так звані конланги для кіно. Мова сірих ельфів синдарин з «Володаря перснів», маги-парселмовці з «Гаррі Поттера», дотракійська з «Гри престолів», мова аватарів і сайт LearnNavi.com, де її вчать зараз, клінгонська мова із «Зоряного шляху», у якої існує свій словник і якою перекладають Біблію і Шекспіра.  Найцікавіше – автор розкриває незасекречені секретики, на основі яких справжніх мов вигадувалися нові. Тут і фінська, і старонорвезька, естонська, суахілі, полінезійські мови, не подивована, що валлійська та ірландська. Навіть запозичення звуків з мови ацтеків.

Захопив розділ про шібболет – характерну мовну особливість певної людини чи групи людей. Тут і діалекти, й аргонізми, і сленг. До речі, наша паляниця теж себе проявила.

Хочу використати для свого мовного тренінгу картину Пітера Брейгеля Старшого «Фламандські прислів’я» 1559 року, про яку теж цікаво пише автор. На картині – дух Відродження в ідіомах нідерландського фольклору, де закодовано силу-силенну прислів’їв і чомусь переважають голі дупи.

Буде також голосове підсмажування від американського соціалекту valleyspeak. Так би мовити, розмови зі шкварками. Яскравий приклад такого мовного явища – в цьому відео

А, і куди ж без теорій змови. Тих же універсалістів, вчення яких закодовує граматики всього світу в наше ДНК. Ну і, звісно, порятує нас від цього невеличке спростування.

Попри все, я рада, що не відклала книгу. Бо кінцівка, як на мене, дуже успішна. Там і емоції на своєму місці, без феєрверків, і зненацька бджоли з милою горилою-розумницею Коко.

Лишаю в книжці всі 38 липучих закладок. А що, раптом комусь закортить узяти почитати, а там – уже позначені цікаві і сварливі місцини. Тому гукайте, поділюся. А ви вже від себе напишете оглядку. Подякувала за увагу!